Постанова № 62351721, 31.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3996/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області за №1603 о/с від 04.11.2015 року про звільнення з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил зі служби за п.64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-220416) інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 (М-220416) на посаді старшого лейтенанта поліції інспектора сектору дільничних інспекторів поліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, зобов'язати Приморське ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області надати відпустку без збереження заробітної плати з 01.08.2016 року до 01.08.2017 року за доглядом за дитиною, у зв'язку з тим, що її малолітня дитина - ОСОБА_2, потребує домашнього догляду,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області за №1603 о/с від 04.11.2015 року про звільнення з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил зі служби за п.64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-220416) інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 (М-220416) на посаді старшого лейтенанта поліції інспектора сектору дільничних інспекторів поліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, зобов'язати Приморське ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області надати відпустку без збереження заробітної плати з 01.08.2016 року до 01.08.2017 року за доглядом за дитиною, у зв'язку з тим, що її малолітня дитина - ОСОБА_2, потребує домашнього догляду.

Відповідно до положень ч.3 ст.52 КАС України до участі в справі в якості співвідповідачів були залучені Головне управління МВС України в Одеській області, Приморський РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області.

В судовому засіданні 26.10.2016 року позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги з огляду на те, що позивач проходив службу в органах міліції, а саме на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, на час проведення дій з реорганізації ГУ МВС України в Одеській області перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 01.08.2016 року і лише у липні 2016 року їй був вручений наказ про звільнення від 04.11.2015 року №1603о/с у зв'язку із ліквідацією органів міліції. При цьому не були дотримані його права на службу в органах поліції та невиконані вимоги пунктів 9-12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон про поліцію). Представники Відповідачів - ГУ Національної поліції України в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що позивач не проходила службу в органах поліції та не виявила свого бажання на перехід на службу до органів НП. Представник відповідача ГУ МВС України в Одеській області був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.108), але в судове засідання не прибули без поважних причин. Представники відповідачів Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, Приморського ВП у м.Одесі ГУ НП в Одеській області подали клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.94,96), а тому, на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи за їх відсутності за наявними в справі письмовими доказами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:

Позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо її проходження, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Позивач до 07.11.2015 року проходив службу в лавах МВС України на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, що підтверджується довідкою СКЗ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 30.03.2016 року (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач народила дитину ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини від ІНФОРМАЦІЯ_1 року Серія НОМЕР_1 (а.с.14), в зв'язку із чим перебувала у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

На підставі висновку ВКК Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Одеській області від 23.07.2015 року №95 (а.с.16), наказом ГУ МВС України в Одеській області позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною в період з 01.08.2015 по 01.08.2016 року.

Відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», в зв'язку із припиненням виконання функцій Головним управління МВС України в Одеській області та створенням Головного управління Національної поліції в Одеській області, позивач 03.11.2015 року подав рапорт про його переведення до органів Національної поліції України та заяву про свою згоду перейти на службу до органів Національної поліції України (а.с.11).

Після цього позивач продовжував перебувати у відпустці по догляду за дитиною.

На підставі висновку ВКК Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Одеській області від 17.06.2016 року №38 (а.с.18) позивач звернулась до ГУ НП в Одеській області для надання їй додаткової відпустки по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду за період з 01.08.2016 по 01.08.2017 року, але їй було відмовлено в цьому, з посиланням на прийняття ГУ МВС України в Одеській області наказу від 04.11.2015 року №1603 о/с (а.с.19) про її звільнення зі служби за п.64 «Г» Положення про порядок проходження служби (через скорочення штатів) відповідно до п.10 Перехідних положень Закону про поліцію.

Із вказаним наказом позивача було ознайомлено 11.08.2016 року, коли вона отримав його копію та оригінал трудової книжки, що підтверджується заявою позивача (а.с.20).

Суд оцінивши вказані дії та акти відповідачів, з урахуванням положень ч.3 ст.2 КАС України приходить до висновку про їхню невідповідність Конституції та законам України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону про поліцію №580-VIII від 02.07.2015 року працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про поліцію, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1,2,3,7-13,15,17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 року.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, пердбачені статтєю 49 Закону про поліцію, відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до ст.50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені статтєю 61 Закону про поліцію.

Позивач проходить службу на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та мла спеціальне звання старший лейтенант міліції.

Обмежень, пов'язаних зі службою у полиції згідно до ст.61 Закону про поліцію позивач не має.

Отже, позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та віповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодаством України.

Окрім того, суд вважає, що позивач не могла бути звільнена зі служби в ОВС та повинна була переведена для продовження служби до органів Національної поліції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 02.12.1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в міліції - Закон України «Про міліцію» та в поліції - Законом про поліцію не врегульоване питання захисту прав жінок, що перебувають у додатковій відпустці по догляду за дитиною у віці до 6-ти років, суд вважає за можливе застосувати до цих правовідносин положення ст.184 КЗпП України, яка визначає порядок та умови звільнення такої категорії працівників та забезпечення їх трудових прав.

Так, згідно положень ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда в ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Позивач підпадає під гарантії, зазначені у ст.184 КЗпП України, а тому її звільнення з ОВС у зв'язку із ліквідацією органу міліції, де вона проходила службу було можливе лише за умови її працевлаштування.

Представниками відповідачів не надано жодного доказу того, що позивачу перед винесенням наказу про її звільнення від 04.11.2015 року №1603о/с пропонувалась інша посада в ОВС чи в іншій установі, підприємстві чи організації, яка б відповідала займаній нею посаді, а тому суд приходить до висновку, що звільнення позивача з ОВС шляхом видання наказу №1603о/с відбулось з порушенням процедури звільнення матерів, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до шести років (частина шоста ст.179 КЗпП України), без забезпечення гарантій таким працівникам, гарантованих державою ст.184 КЗпП України, а тому оскаржений наказ про звільнення позивача не відповідає критеріям законності, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, в зв'язку із чим, підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 02.12.1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Виходячи з наведеного, враховуючи, що нормами Законів України «Про міліцію», «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді міліціонерів та поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст.9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України при встановлені незаконності звільнення особи із займаною посади, ця особа поновлюється судом на попередній посаді. Оскільки, судом вище встановлено, що проходження позивачем служби в ОВС було припинено неправомірно, відповідно до вищенаведеної норми права він підлягає поновленню на попередній посаді інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з наступної дати його звільнення - з 07.11.2015 року, в зв'язку із чим, ця позовна вимога також підлягає задоволення у такий формі на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Відповідно до положень ч.1 ст.236 КАС України суд допускає до негайного виконання судове рішення щодо поновлення особи на публічній службі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, а тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення щодо поновлення позивача на попередній посаді.

Щодо позовної вимог про зобов'язання відповідачів надати додаткову відпуску по догляду за дитиною, яка потребує додаткового домашнього догляду на період з 01.08.2016 року по 01.08.2017 року, суд вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню часткового на підставі положень ч.1, ч.2 ст.162 КАС України, оскільки позивач не проходила службу в органах ГП України, суд не може покласти обов'язок щодо видання такого наказу на Приморський ВП у м.Одесі ГУ НП в Одеській області, а вказаний наказ на виконання висновку ВКК Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Одеській області від 17.06.2016 року №38 (а.с.18) зобов'язаний видати орган, на якого покладений судом обов'язок щодо поновлення позивача на службі в ОВС, а саме на Головне управління МВС України в Одеській області.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.11,94,158-163,256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області за №1603 о/с від 04.11.2015 року про звільнення з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил зі служби за п.64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-220416) інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

3. Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області (М-220416) з 07.11.2015 року.

4. Зобов'язати Головне Управління МВС України в Одеській області надати ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати з 01.08.2016 року до 01.08.2017 року за доглядом за дитиною, у зв'язку з тим, що її малолітня дитина - ОСОБА_2, потребує домашнього догляду.

5. В частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-220416) на посаді інспектора сектору дільничних інспекторів Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 07.11.2015 року допустити негайне виконання постанови суду.

6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 31.10.2016 року.

Суддя Єфіменко К.С.