Постанова № 62351360, 25.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року № 813/2431/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Паїк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.09.2016 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21.06.2016 року № 24-О «Про звільнення з посади»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області з 21.06.2016 року;

- стягнути з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2016 року по дату прийняття рішення по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21.06.2016 року № 24-О її звільнено із займаної посади через скорочення чисельності та зміною істотних умов праці на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. З посиланням на положення частини першої та другої статті 42 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України вважає своє звільнення незаконним. Всупереч вказаним нормам відповідач не врахував її тривалий безперервний стаж служби в органах податкової служби та не запропонував іншу посаду одночасно із попередженням про її наступне звільнення 19.04.2016, а зробив це лише 08.06.2016.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що вона хотіла працювати саме у Кам'янка-Бузькому відділенні Червоноградської ОДПІ, тому вважає, що їй повинні були запропонувати різні посади у цьому відділенні, оскільки вона має досвід роботи не тільки як юрист, але як ревізор-інспектор. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Паїк М.В. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні. Суть заперечень полягає у законності звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, яким передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. 19.04.2016 ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади та зарахування в порядку переведення до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на посаду головного державного інспектора юридичного відділу на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Позивач відмовилась від такої пропозиції та від її підписання, що підтверджується актом відмови від підпису 08.06.2016. Оскільки ОСОБА_1 має юридичну освіту і працювала на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом, їй була запропонована посада відповідно до рівня її кваліфікації. Просила у задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працювала в Кам'янка-Бузькій міжрайонній Державній податковій інспекції з 15.11.2002 на посаді головного державного податкового інспектора відділу правового забезпечення.

В подальшому працювала в ДПІ Кам'янка-Бузького району на посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу стягнення податкової заборгованості, старшого державного податкового ревізора-інспектора групи планування та інформаційного забезпечення відділу стягнення податкового боргу, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління забезпечення, податкових зобов'язань, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань (2003-2011), з 04.01.2012 - на посаді головного спеціаліста з питань кадрової роботи, з 04.02.2016 - на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

19.04.2016 адміністрацією ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з займаною посади 21.06.2016 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Адміністрацією Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 письмово запропоновано зарахування в порядку переведення до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на посаду головного державного інспектора юридичного відділу на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3

ОСОБА_1 від запропонованої посади та від підпису про ознайомлення із вищезазначеною письмовою пропозицією відмовилася, у зв'язку з чим складено акт від 08.06.2016 про відмову від підпису.

Наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21.06.2016 року №24-О ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказ від 21.06.2016 року №24-О є предметом оскарження у даній справі.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18.01.2016 начальником ГУ ДФС у Львівській області затверджено штатний розпис ДПІ у Кам'янка - Бузькому Районі ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік у кількості 31 штатної одиниці (а.с.54-56).

У вказаному штатному розписі (№п/п 5) наявна посада головного державного інспектора - спеціаліста по роботі з персоналом, яку обіймала позивач по справі ОСОБА_1

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 «Деякі питання територіальних органів державної фіскальної служби» передбачено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, серед яких по Львівській області значиться Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС шляхом приєднання до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

Наказом голови Комісії з реорганізації ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 26.02.2016 №25 «Про реорганізацію ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області» розпочато реорганізацію ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області.

Наказ від 26.02.2016 №25 прийнято з метою реалізації пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року №892 «Деякі питання територіальних органів державної фіскальної служби» та у відповідності до вимог наказу ДФС України від 24.02.2016 року №167 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області» (а.с. 48-49).

18.03.2016 начальником ГУ ДФС у Львівській області затверджено штат Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у кількості 56 штатних одиниць відповідно до переліку змін №1 до штатного розпису Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік (а.с.54-56).

22.03.2016 начальником ГУ ДФС у Львівській області затверджено штат Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у кількості 135 штатних одиниць відповідно до переліку змін №2 до штатного розпису Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік (а.с.57-59).

Згідно до обох зазначених переліків зі штатного розпису Червоноградської ОДПІ виводиться посада головного державного інспектора - спеціаліста по роботі з персоналом.

При цьому у відповідності до переліку змін №2 до штатного розпису Червоноградської ОДПІ вводяться посади завідувача та головного державного інспектора сектору по роботі з персоналом.

Наказом ДФС України від 20.04.2016 № 342 затверджено у новій редакції положення про деякі територіальні органи ДФС у Львівській області, в тому числі Положення про Червоноградську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з центром у м. Червонограді з Кам'янка-Бузьким, Радехівським та Сокальським відділеннями є територіальним органом Державної фіскальної служби України та правонаступником усіх прав та обов'язків ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області та Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (а.с.53).

Судом встановлено, що сектор по роботі з персоналом Червоноградської ОДПІ виконує свої функції у м. Червонограді, повноваження якого поширюються на Кам'янка-Бузьке, Радехівське та Сокальське відділення.

Таким чином, мали місце зміни в організації виробництва і праці ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.04.2016 ОСОБА_1, головного державного інспектора сектору по роботі з персоналом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області, попереджено про наступне звільнення з займаною посади 21.06.2016 згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Стаття 40 КЗпП України регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою цієї ж статті 40 встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Системний аналіз вказаних положень статті 40 КЗпП України свідчить, що звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці можливо у разі якщо відсутня згода цього працівника на переведення на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників встановлено статтею 49-2 КЗпП України.

Згідно до частини першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідач попередив ОСОБА_1 про наступне вивільнення з займаної посади 21.06.2016 - 19.04.2016, що свідчить про дотримання ним вимог частини першою статті 49-2 КЗпП України.

Згідно до частини другої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що відповідач зробив позивачу пропозицію переведення до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на посаду головного державного інспектора юридичного відділу на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника 08.06.2016, а не 19.04.2016, як це передбачено частиною другої статті 49-2 КЗпП України.

Не зважаючи на порушення терміну надання пропозиції іншої роботи, сам факт такої пропозиції свідчить про дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посада головного державного інспектора юридичного відділу Червоноградської ОДПІ на час відсутності основного працівника була вакантною станом на 08.06.2016 (дата пропозиції) та залишається вакантною станом на дату розгляду даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 13.09.2016 №5354/8/13-13-04-00-31, від 03.10.2016 №1490/8/13-13-04-00-31.

Водночас, у Кам'янка-Бузькому відділенні Червоноградської ОДПІ відсутні вакантні посади.

На посади завідувача та головного державного інспектора сектору по роботі з персоналом Червоноградської ОДПІ прийнято ОСОБА_4 та ОСОБА_5, переважне право яких на ці посади позивач не оспорює, і на ці посади не претендує.

Посаду головного державного інспектора юридичного відділу запропоновано ОСОБА_1 виходячи із наявності у неї юридичної освіти та роботи на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом та відсутності вакантних посад у секторі по роботі з персоналом.

Як ствердила позивач в судовому засіданні, причиною відмови від запропонованої посади стало її бажання залишитися працювати саме у Кам'янка-Бузькому відділенні Червоноградської ОДПІ, а не у Червоноградській ОДПІ взагалі.

У зв'язку з цим суд зазначає, що положення статей 40 та 49-2 КЗпП України зобов'язують власника або уповноважений ним орган запропоновувати працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю. Водночас норми вказаних статей не містять вимог щодо кількості таких пропозицій та не зобов'язують урахувати при цьому побажання працівника.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені наявними у справі письмовими доказами, дають підстави дійти висновку, що відповідач дотримався вимог чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Червоноградська ОДПІ вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення щодо звільнення ОСОБА_1 виконала.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку оскаржуваного наказу від 21.06.2016 № 24-О «Про звільнення з посади», суд дійшов переконання, що воно відповідає критеріям, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України та вимогам трудового законодавства, при його прийнятті відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу про звільнення ОСОБА_1 є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то такі до задоволення також не підлягають, оскільки є похідними від першої позовної вимоги.

Відповідно до положень пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду, такий фактично не сплачувався, доказів на підтвердження інших судових витрат не надано, тому немає підстав для вирішення питання про судові витрати відповідно до положень статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.