Ухвала суду № 62351146, 31.10.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16998/15-ц

Провадження № 6/161/479/16

У Х В А Л А

31 жовтня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Шандерик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку подання Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

28.10.2016 року державний виконавець Другого ВДВС м. Луцьк Головного ТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у Другому ВДВС м. Луцьк знаходиться судовий наказ Луцького міськрайонного суду № 161/16998/15-ц виданий 30.12.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ДКП «Луцьктепло» боргу в сумі 15634,35 грн. 09.02.2016 року відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного судового наказу. Добровільно рішення суду боржником не виконується. Просить суд, тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_2.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити за безпідставністю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Другому ВДВС м. Луцьк знаходиться судовий наказ Луцького міськрайонного суду № 161/16998/15-ц виданий 30.12.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ДКП «Луцьктепло» боргу в сумі 15634,35 грн.

09.02.2016 року державний виконавець Другого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_4 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої запропоновано боржнику виконувати рішення суду в самостійному порядку. Однак в добровільному порядку боржник ОСОБА_2 рішення суду не виконує.

За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобовязань.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем проводилися дії щодо виявлення коштів та майна боржника, на які можна звернути стягнення.

За результатами таких дій встановлено, що за боржником ОСОБА_2 майно, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено. На обліку в центрі зайнятості не перебуває. На виклики до державного виконавця боржник не зявлявся.

Із акту державного виконавця від 12.10.2016 року вбачається, що при виході державного виконавця Сус Ю.В. за адресою м. Луцьк, Київський майдан 13/89 двері квартири ніхто не відкрив. Залишено виклик до державного виконавця.

Наявність лише викликів державного виконавця, адресовані боржнику, в даному випадку, не являється достатнім доказом, що підтверджує підста вність вимог подання.

Отже, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання обовязку сплатити належні до стягнення з нього кошти в матеріалах справи немає.

Із змісту вимог ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п.18 ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і вїзду в Україну громадян України», в їх системному звязку, вбачається, що право ОСОБА_2 на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у звязку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання обовязків по виконанню рішення суду.

Державним виконавцем у відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не використано надані йому права у точній відповідності із законом та допущено порушення прав та законних інтересів боржника, не надано доказів на підтвердження обставин умисного ухилення боржника від виконання рішення суду та його намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, а тому суд приходить до висновку, що зазначене подання є передчасним і в його задоволенні слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 119, 210, 377-1 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст..313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і вїзду в Україну громадян України», ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України в і д м о в и т и.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарг.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_5