Рішення № 62342053, 27.10.2016, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1341/16-ц

Провадження № 2/222/345/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Доценко С.І.,

при секретарі Болбат Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

11.11.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір на купівлю автотранспортних засобів № 182АІ20131111001 про надання кредиту в розмірі 112410,00 гривень, зі сплатою 15,50% річних, на строк користування до 11.11.2010 року. В порушення умов кредитного договору, відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до договору, внаслідок чого, станом на 25.05.2016 року виникла заборгованість в сумі 153232,75 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 105418,58 грн., заборгованості за відсотками в сумі 29564,68 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 5960,22 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 8434,24 грн., інфляційних витрат за кредитом в розмірі 1646, 20 грн. та інфляційних витрат за відсотками в сумі 2208,83 грн., яку відповідач в добровільному порядку не сплачує, а тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також сплачений позивачем судовий збір.

Представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк в судове засідання не зявився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, однак надав суду заяву в якій зазначив, що з позовними вимогами не згоден, так як не має змоги платити кредит тому, що тривалий час проживає на території проведення антитерористичної операції, а саме в м. Донецьку. Просить суд розглянути справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 182АІ20131111001 на придбання автомобіля. Згідно п. 1.1 кредитного договору Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 112410,00 грн. до 11.11.2020 року зі сплатою 15,5% річних. Згідно п. 3.2.3 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на 30 календарних днів, або перевищення сумою простроченої заборгованості суми кредиту більше як на 10%. В порушення умов кредитного договору відповідач зобовязання за договором належним чином не виконав.

З наданого розрахунку вимог банку у звязку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Кредитним договором № 182АІ20131111001 від 11.11.2013 року, за ним станом на 25.05.2016 року рахується заборгованість 153232,75 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 105418,58 грн., заборгованості за відсотками в сумі 29564,68 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 5960,22 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 8434,24 грн., інфляційних витрат за кредитом в розмірі 1646, 20 грн. та інфляційних витрат за відсотками в сумі 2208,83 грн.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК Українивстановлено, що 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.

Статтями 526 ЦК Українипередбачено, що зобовязання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.ст. 530 ч.1 ЦК Українизазначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно дост. 610 ЦК Українивстановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Суд вважає, що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно також застосуватиЗакон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року з змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року.

Відповідно до преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

В пункті 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобовязаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік нанесених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в тому числі м. Донецьк.

Проте, згідно ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно Наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/а від 07 жовтня 2014 року «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, Нікольського (Володарського) району, Донецької області, а проживає у м. Донецьку, тобто постійно проживає у зоні АТО, а тому на нього розповсюджуються норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Даний Закон набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, опублікований 14 жовтня 2014 року в газеті «Голос України» № 197.

Аналізуючи вказаний Закон, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно в порушення вимог зазначеного Закону нараховані: пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 5960,22 грн. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 8434,24 грн.,а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо про необхідність виконання взятих на себе зобовязань, з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 182АІ20131111001 від 11.11.2013 року, яка утворилась станом на 25.05.2016 року в розмірі 138838,29 грн. та складається із: заборгованості за кредитом в сумі 105418,58 грн., заборгованості за відсотками в сумі 29564,68 грн., інфляційних витрат за кредитом в розмірі 1646, 20 грн. та інфляційних витрат за відсотками в сумі 2208,83 грн., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

Відповідност. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем при звернені до суду по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 90,6%, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2082,41 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-61, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 610, 611, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (розрахунковий рахунок № 29092010130002, МФО 300023, ЗКПО 00039019) заборгованість за кредитним договором 182АІ20131111001 від 11.11.2013 року, яка утворилась станом на 25.05.2016 року в сумі 138838 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 29 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 105418 (сто пять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 58 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 29564 (двадцять девять тисяч пятсот шістдесят чотири) гривні 68 копійок, інфляційних витрат за кредитом в сумі 1646 (одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 20 копійок, інфляційних витрат за відсотками в сумі 2208 (дві тисячі двісті вісім) гривень 83 копійки та сплати судового збору в розмірі 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) гривні 41 копійка, а всього 140 920 (сто сорок тисяч девятсот двадцять) гривень 70 копійок.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 31.10.2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особам, які не були присутніми під час проголошення рішення, однак брали участь у справі - в той самий строк з дня отримання копії рішення.

Суддя С.І. Доценко