Ухвала суду № 62341549, 24.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
24.10.2016
Номер справи
745/1108/13-ц
Номер документу
62341549
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 745/1108/13-ц Провадження № 22-ц/795/6/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Смаль І. А. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Покладі Д.В.за участю:ОСОБА_5, її представника - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, їх представника - ОСОБА_9, третьої особи - ОСОБА_10

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, Відділу Держземагенства у Сосницькому районі Чернігівської області, правонаступником якого є Відділ Держгеокадастру у Сосницькому районі Чернігівської області, Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області, - третя особа: ОСОБА_10, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 23.06.2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, Відділу Держземагенства у Сосницькому районі Чернігівської області, правонаступником якого є Відділ Держгеокадастру у Сосницькому районі Чернігівської області, Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області, - третя особа: ОСОБА_10, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, відшкодування моральної шкоди. Судом стягнуто з ОСОБА_11 на користь Чернігівського віддділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 246 грн. витрат, пов'язаних з викликом до суду експерта. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Чернігівського віддділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 246 грн. витрат, пов'язаних з викликом до суду експерта.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_5 вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки судової земельної будівельно-технічної експертизи №816-818/14-24 від 27.05.2014 року, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з матеріалами справи. ОСОБА_5 зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції невірно відображено правову позицію відповідачів, а саме, Відділу Держземагенства у Сосницькому районі Чернігівської області, Сосницької селищної ради, третьої особи - ОСОБА_10, які визнали позовні вимоги частково обґрунтованими. ОСОБА_5 стверджує, що в рішенні суду першої інстанції невірно відображені пояснення експерта-землевпорядника ОСОБА_13 та інженера-землевпорядника ОСОБА_14 Також ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не приєднав до матеріалів справи виготовлену технічну документацію у державній землевпорядній установі щодо обміру земельної ділянки позивачів, яку вони мають намір приватизувати. Доводи апеляційної скарги стверджують, що для вірного вирішення справи необхідно призначити комісійну земельну будівельно-технічну експертизу.

Дана цивільна справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 було задоволено частково. Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23.07.2014 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29.09.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.96-99,том 2). В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2015 року зазначено, що задовольняючи позов частково, суди керувалися тим, що у зв'язку з перенесенням частини огорожі позивачі позбавлені можливості користуватися частиною земельної ділянки для проходу з однієї своєї частини земельної ділянки на іншу, що підтверджено судовою земельно-технічною експертизою від 27.05.2014 року №816-818/14-24 та не спростовано відповідачем. Із такими висновками судів погодитися не можна, оскільки є підстави вважати, що висновки експерта ґрунтуються на неналежних вихідних даних, на що суди уваги не звернули.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_11, ОСОБА_12, представники Відділу Держгеокадастру у Сосницькому районі Чернігівської області, Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.107, 110, 113, 114, 119, том 4), не з'явились. Відповідно до прписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, на підставі приписів статті 308 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заявленого позову. Оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заявленого позову не узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_11 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 09.02.2006 року серії НОМЕР_1 (а.с.19, том 1).

Згідно з договором міни, укладеним 17.07.1996 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_15, вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м (а.с.30, том 1).

Згідно з випискою з рішення Сосницької селищної ради Чернігівської області 31 сесії 5 скликання від 06.11.2009 року, ОСОБА_11 надано дозвіл на виготовлення проектної документації земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,12 га (а.с.69, том 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.04.1997 року та додатком до державного акта на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_12 є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 (а.с.79,110, том 1).

Згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Сосницької селищної ради 36 сесії 5 скликання, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га по АДРЕСА_2 (а. с. 109, том 1).

При зверненні до суду позивачі посилались на акт від 13.11.2013 року (а.с. 33, том 1), яким встановлено, що в процесі обстеження земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 проведено обмір земельних ділянок згідно з інвентарною справою та державним актом на земельну ділянку; при цьому комісією запропоновано дотримуватися правил добросусідства щодо вирішення спору про межі земельних ділянок, рекомендовано звернутись до суду.

Як вбачається з акту ДП ''Чернігівський науково-дослідний інститут землеустрою'', фактична довжина земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, що межує із земельною ділянкою позивачів, складає 42,90 м, в той час, як згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку від 15.07.2010 року серії НОМЕР_3, вона становить 46,31 м (а.с.39, том 2).

Відповідно до приписів статті 106 Земельного кодексу України, яка регламентує обов'язки щодо визначення спільних меж, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ч.2, ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Необхідно зазначити, що в ході апеляційного розгляду справи апеляційним судом було задоволено клопотання ОСОБА_5 про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено апеляційним судом експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 16.10.2015 року (а.с.169-171,том 3), на вирішення призначеної апеляційним судом повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, були поставлені наступні питання:

1.Визначити на даний час фактичне місце розташування конфігурації, довжини меж і площ земельних ділянок: - землекористувачів ОСОБА_11, ОСОБА_5 (земельна ділянка розташована: АДРЕСА_1), - співвласників земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 (земельна ділянка розташована: АДРЕСА_2), - власника земельної ділянки ОСОБА_10 (земельна ділянка розташована: АДРЕСА_3).

2.Чи відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку співвласників земельної ділянки ОСОБА_7,ОСОБА_12, ОСОБА_8 фактична площа та межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 Якщо ні, тоді в якому місці мається така невідповідність меж та площі?

3.Чи має місце зміщення межі земельної ділянки у співвласників земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 в сторону межі земельної ділянки землевласника ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, та чи має місце наявності фактичної межі між ними? Якщо мається фактична межа між даними землевласниками, то чи відповідає ця межа їх правовстановлюючим документам про право власності на земельну ділянку? Якщо так, тоді на яку відстань, розмір, конфігурацію та площу було зміщено межу земельної ділянки між вказаними землевласниками та ким саме з них?

4.Чи маються порушення земельного законодавства України при приватизації земельної ділянки співвласників земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2

5.Чи повинен існувати прохід з двору землекористувачів ОСОБА_11 та ОСОБА_5 до своєї присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1, виходячи з вихідних даних конфігурації меж, площ земельних ділянок згідно державного акту на право власності на земельну ділянку співвласників земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 з однієї сторони та виходячи з вихідних даних державного акту на право власності на земельну ділянку землевласника ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, з іншої сторони? Якщо так, то якої конфігурації повинні бути межі цієї земельної ділянки проходу із двору до присадибної ділянки та якої відповідно площі повинен бути цей прохід?

Призначена судом експертиза була проведена, в матеріалах справи міститься висновок судових експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 31.08.2016 року №3111-3113/15-24 (а.с.85-99, том 4).

Відповіді судових експертів на поставлені апеляційним судом питання за результатами проведення судової експертизи є наступними.

1.Дослідження наведено в дослідницькій частині висновку.

1).Земельна ділянка по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_11 (договір міни, том 1, а.с.30), має площу 1200 кв.м (0,12га). Відповідно до збірного кадастрового плану (том 4, а.с.32), фактична площа складає - 1509,0 кв.м. (0,1509 га). Земельна ділянка межує із земельною ділянкою співвласників ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, має довжину - 43,19м/п та довжину - ламану лінію 9,85+64,86м/п, ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, має довжину - ламана лінія - 15,10+10,41+2,62м/п.

2).Земельна ділянка, що належить співвласникам ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом - ОСОБА_7, том 1, а.с.79) має площу 1732,2кв.м (0,17322га).

Згідно довідки відділу Держкомзему у Сосницькому районі Чернігівської області, земельній ділянці, площею 0,15 га присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4 (том 1,а.с.84). Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, площа - 0,15 га.

Відповідно до збірного кадастрового плану (том 4,а.с.32), фактична площа земельної ділянки, що належить співвласникам ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, складає 0,1766 га.

Земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_11 по АДРЕСА_2, має довжину - 43,19м/п та 9,85+64,86м/п, ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, має довжину - 2,65м/п.

3).Земельна ділянка, що належить співвласнику ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, (договір купівлі - продажу жилого будинку, том 1, а.с. 257), має площу - 700,0 кв.м.

Відповідно до збірного кадастрового плану (том 4,а.с.32), фактична площа земельної ділянки, що належить ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 має площу 0,0801 га.

Земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_11 по АДРЕСА_2, має довжину - ламану лінію 2,62+10,41+15,10м/п та із земельною ділянкою співвласників ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, має довжину - 2,65м/п.

2. Досліджння наведено в дослідницькій частині висновку.

Фактична площа та межі земельної ділянки відповідно до збірного кадастрового плану, не відповідають державному акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, співвласників ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, (том 1, а.с.109-110).

3. Дослідження наведено в дослідницькій частині висновку.

При накладанні державних актів співвласників земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 та землевласника ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, на збірний кадастровий план встановлено:

- умовна точка А, згідно наданих координат, виходить за межі червоної лінії, чим порушено вимоги п. 3.19* ДБН 360-92**.

Згідно документа щодо обстеження земельної ділянки (том 4, а.с.77):

''... виявлено, що земельна ділянка не виходить на землі загального користування''.

За умови, що умовна точка А знаходиться по лінії забудови (червона лінія), тобто при суміщенні:

- відстань від умовної точки А до умовної точки Б земельної ділянки по АДРЕСА_2, становитиме - 46,31 м/п. Межа зміщена в сторону земельної ділянки ОСОБА_10 на 3,12м/п, площа накладання - 0,0008га,

(згідно кадастрового номера умовна точка А знаходиться на межі земельної ділянки ОСОБА_7 і не виходить за межі земель загального користування (а.с.42, том 2)).

4.При приватизації земельної ділянки співвласників ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, була не виконана вимога: не було винесено в натуру (на місцевість) розмірів земельної ділянки, передбачених проектом відведення, із встановленням землевпорядною організацією межових знаків, які передаються власнику на зберігання.

5. Дослідження наведено в дослідницькій частині висновку.

Згідно з наданими на дослідження матеріалами та при накладанні державних актів співвласників земельної ділянки ОСОБА_7. ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 та землевласника ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, на збірний кадастровий план, проходу з двору землекористувачів ОСОБА_11 та ОСОБА_5 до своєї присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 не існує.

Відповідно до приписів статті 66; ч.6 статті 147 ЦПК України, висновок експерта є одним із видів доказів, і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України. Згідно ч.2, ч.3 статті 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Необхідно зазначити, що висновки вказаної експертизи в судовому засіданні апеляційного суду належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України, не спростовані. Клопотань про призначення судом по справі в порядку статей 148, 150 ЦПК України додаткової, повторної або комісійної експертизи в ході апеляційного розгляду даної справи не надходило. За даних обставин апеляційний суд, приймаючи до уваги норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, в тому числі, і висновком судових експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 31.08.2016 року №3111-3113/15-24 (а.с.85-99, том 4), які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_5 та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції від 23.06.2015 року.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні вимог заявленого позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Відповідно до приписів ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивачами по справі не представлено суду належних та допустимих доказів в розумінні статей 58,59 ЦПК України щодо існування перешкод в користуванні земельною ділянкою, і що такі перешкоди, за їх наявності, створюються відповідачем ОСОБА_7

Виходячи з правового аналізу приписів статей 125, 152 Земельного кодексу України та фактичних обставин справи, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову в частині визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення 36 сесії 5 скликання від 23.04.2010 року Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області на ім'я ОСОБА_7 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються з нормами матерільного права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Висновком судових експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технчної експертизи від 31.08.2016 року №3111-3113/15-24 (а.с.85-99, том 4) встановлено, що при приватизації земельної ділянки співвласників ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, була не виконана вимога: не було винесено в натуру (на місцевість) розмірів земельної ділянки, передбачених проектом відведення, із встановленням землевпорядною організацією межових знаків, які передаються власнику на зберігання. Необхідно зазначити, що виходячи з норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вказана обставина не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені положеннями статті 1167 ЦК України, при цьому для відшкодування моральної шкоди необхідна наявність делікту, складу юридичних фактів: протиправних дій заподіювача шкоди, вини, наявності шкоди та причинного зв'язку між протиправними винними діями заподіювача шкоди та шкодою. Оскільки судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволенні вимог заявленого позову щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, то відповідно, є вірним по суті висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди через відсутність належних та допустимих доказів заподіяння моральної шкоди позивачам.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 62341548
Наступний документ : 62341553