Ухвала суду № 62340352, 24.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/927/16 Справа № 712/211/15-к Категорія: ст.291 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Євтушенка В. Г., Ятченка М. О. Чуйко А. В.з участю прокурораФедулової О.О.

захисників - ОСОБА_7, ОСОБА_8

обвинувачених - ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляцією прокурора у кримінальному провадженні Федулової О.О. на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2016 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 cт.358, ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014250000000375 відносно ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 cт.358, ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України повернуто прокурору Черкаської області як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Суд своє рішення мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті чітко не вказано якому конкретно потерпілому за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України завдана шкода, оскільки після смерті припиняється цивільна правоздатність особи, тому померла особа не може бути власником майна та виникають правовідносини спадкування. Крім того, не конкретно вказано, яке нерухоме майно сторона обвинувачення вважає безпосереднім об'єктом злочинного посягання. До того ж, суд першої інстанції вказує на невідповідність правової кваліфікації за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України з кваліфікуючими ознаками об'єктивної сторони замаху на злочин, тобто невдалої спроби посягання на об'єкт, коли діяння не спричинило реальної шкоди об'єктові. Кваліфікація невдалої спроби вчинити злочин з матеріальним складом має місце, якщо фактично заподіяна шкода є ознакою складу іншого закінченого злочину, а неконкретність сформульованого обвинувачення порушує право особи на захист. Також суд звертає увагу на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст.109 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у кримінальному провадженні Федулова О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.09.2016 про повернення обвинувального акта скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч.ч. З, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч.ч. З, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію, міркування обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10 та їх захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції незаконно повернув обвинувальний акт прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, а висновки суду про порушення органами досудового розслідування вимог ст.291 КПК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Колегія суддів вважає, що вказані судом в ухвалі недоліки обвинувального акту не є підставою для повернення обвинувального акту і спростовуються наступним.

Судом вказано, що є незрозумілим, якому конкретно потерпілому за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України завдана шкода, оскільки після смерті припиняється цивільна правоздатність особи, тому померла особа не може бути власником майна та виникають правовідносини спадкування.

Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заява про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням -потерпілими може бути визнано кілька осіб.

На час вчинення підозрюваними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 вже був мертвий, правовідносини спадкування ще не настали, в спадкування і на цей час не вступила жодна особа, оскільки питання спадкування майна буде вирішено лише після винесення судом кінцевого рішення у справі та набрання ним законної сили.

У даному кримінальному провадженні статус потерпілого мають 2 особи з числа близьких родичів померлого: ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які користуються передбаченими законом правами та інформація щодо потерпілих вказана в обвинувальному акту згідно з вимогами чинного законодавства.

Безпідставним є зауваження суду, щодо недоліку обвинувального акту з приводу неконкретності визначення нерухомого майна, яке було безпосереднім об'єктом злочинного посягання, оскільки в обвинувальному акті чітко вказано, що приватне домоволодіння АДРЕСА_1 інвентаризаційна вартість якого, згідно довідки КП «ЧООБТІ» від 26.10.2011 становить 64 427 гривень, розташовано безпосередньо на земельній ділянці, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_11

Зважаючи на те, що ОСОБА_14, протиправним шляхом отримав у встановленому законом порядку довіреність ВРК №499003 від 29.04.2014 строком на один рік, якою уповноважив ОСОБА_10 управляти і розпоряджатись всім його майном та майновими правами, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, саме вказане вище майно (земельна ділянка з розташованим на ній домоволодінням) і є безпосереднім об'єктом злочинного посягання.

Заслуговують на увагу доводи апеляції прокурора щодо безпідставності зазначення судом, як підстави для повернення обвинувального акту, невідповідність правової кваліфікації кваліфікуючим ознакам об'єктивної сторони замаху на злочин.

Відповідно до п. 19 Постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року „Про судову практику у справах про злочини проти власності", якщо обман чи зловживання довірою при шахрайстві полягають у вчиненні іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК і статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення, привласнення, пошкодження та підроблення документів, штампів і печаток з метою подальшого їх використання при шахрайстві, використання при шахрайстві завідомо підробленого документа, а також зловживання владою чи службовим становищем потребують додаткової кваліфікації відповідно за статтями 353, 357, 358 та 364 КК.

У відповідності до вказаної норми та норм Кримінального процесуального кодексу України кваліфіковано дії ОСОБА_10 та ОСОБА_14 за ч.ч. З, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

Крім того, суд в порушення вимог кримінального процесуального закону вийшов за межі, передбачені для даної стадії розгляду провадження, оскільки суд на підготовчому судовому засіданні оцінює обвинувальний акт у відповідності до вимог ст.291 КПК України, а надання оцінки правильності кваліфікації дій підозрюваних та кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення не є предметом дослідження під час підготовчого судового розгляду та має бути досліджено під час розгляду обвинувального акта по суті.

Згідно ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Хибним є висновок суду про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування, як однієї з підстав для повернення обвинувального акту прокурору.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження реєстр відповідає вимогам ст. 109 КПК України та, крім того, суд має право повернути обвинувальний акт з додатками лише у тому випадку, коли саме обвинувальний акт не буде відповідати вимогам ст. 291 КПК України, а невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України не є підставою для повернення прокурору обвинувального акту з додатками.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування, як необґрунтована та незаконна, а обвинувальний акт поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314, 315 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 291, 405, 407, 409, 419 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Федулової О.О. - задовольнити повністю.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2016 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12014250000000375 відносно ОСОБА_10, ОСОБА_9 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12014250000000375 відносно ОСОБА_10, ОСОБА_9 до Соснівського районного суд м. Черкаси для виконання вимог ст.ст. 314, 315 КПК України.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :