Ухвала суду № 62339854, 26.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7469/16

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого: Артеменка І.А.,

суддів: Черевка П.М.,

Сватаненка В.І.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,-

встановила:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири від 23.05.2016 року та 29.10.2015 року за № 496 та № 10111, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Янковською О.С.. Згідно вказаних договорів купівлі-продажу їх предметами є квартири АДРЕСА_1.

09.09.2016 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, я якій просив заборонити відповідачам та будь-яким іншим особам самостійно вселятися до спірних квартир, а так само самостійно виселяти позивача з вказаних квартир.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам самостійно вселятися до квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та самостійно виселяти ОСОБА_4 з зазначених квартир.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити по справі нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За правилами ч. 2 п. 3 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право змінити ухвалу.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_4- ОСОБА_7 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам самостійно вселятися до квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та самостійно виселяти ОСОБА_4 з зазначених квартир, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Але колегія суддів повністю не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 1 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за змістом п. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у липні 2016 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу квартир від 23.05.2016 року та 29.10.2015 року за № 496 та № 10111, які були укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Янковською О.С., відповідно до яких ОСОБА_5 відчужив ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.

09 вересня 2016 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_7 до суду було подане клопотання про забезпечення позову.

Зазначене клопотання представник обґрунтував тим, що зі сторони відповідачів та інших невстановлених осіб 08.09.2016 року були вчинені дії, направлені на проникнення до житла, в якому проживає ОСОБА_4, та виселено позивачку та її чоловіка зі спірних квартир. Як зазначив представник іншого житла позивачка не має, на даний час фактично залишилася на вулиці, тому просив забезпечити позов.

Оскаржуваною ухвалою клопотання про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

Але колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, дійсно, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір стосовно нерухомого майна, а саме квартир АДРЕСА_1.

У ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції ні позивачка, ні представник відповідачів не заперечували факт виселення ОСОБА_4 з АДРЕСА_1, в якій вона проживає та зареєстрована, що підтверджується паспортом, оглянутим у судовому засіданні.

Таким чином, дійсно у разі задоволення позову існує реальна загроза невиконання рішення суду, тому з метою недопущення порушення прав позивачки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині заборони відповідачам та будь - яким іншим особам самостійно вселятися до АДРЕСА_1 та самостійно виселяти ОСОБА_4 з зазначеної квартири.

Але, що стосується заборони відповідачам та будь - яким іншим особам самостійно вселятися до квартири АДРЕСА_1, то в цій частині колегія суддів вважає ухвалу суду необґрунтованою, оскільки у зазначеній квартирі ніхто не зареєстрований, в суді апеляційної інстанції сама ОСОБА_4 підтвердила, що квартира НОМЕР_1 не придатна для проживання та в ній ніхто не мешкає, тому посилання суду на проживання позивачки та її сім'ї у зазначеній квартирі є безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції, не пересвідчився у тому, хто саме мешкає у квартирі АДРЕСА_1, не мотивував необхідність застосування заходів забезпечення позову до даного нерухомого майна.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, що привело к ухваленню необґрунтованої ухвали, яка підлягає зміні.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду про забезпечення позову зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2016 року в частині забезпечення позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам самостійно вселятися до квартири АДРЕСА_1 та самостійно виселяти ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 скасувати. В цій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

П.М. Черевко