Постанова № 62338592, 24.10.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7781/15-а

пр.№ 2-а/464/15/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Мички Б.Р.,

за участі секретаря судового засідання Янишин М.Б.,

а також представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Гасюк Т.Б.,

третьої особи ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_6, Департаменту містобудування Львівської міської ради, про визнання протиправною та скасування ухвали, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому з уточненням просить: визнати протиправною та скасувати ухвалу 21 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 19 червня 2015 року №4843, якою погоджено ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0435 га; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про затвердження технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок на АДРЕСА_2 та зобов'язати розглянути зазначене звернення.

В обґрунтування покликається на те, що ухвалою Львівської міської ради від 19 червня 2015 року №4843 погоджено ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0435 га. Вважає дану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка, розташування якої погоджено третій особі, ніколи не перебувала в його користуванні як цього вимагає положення ч.1 ст.118 ЗК України. Крім того, відповідачем допущено бездіяльність, а саме розглянувши заяву третьої особи ОСОБА_4, заява позивача та третьої особи ОСОБА_6 взагалі не розглядалася, що суперечить вимогам ч.7 ст.118 ЗК України.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просять задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні згідно з письмовими запереченнями проти позову заперечив та просить в такому відмовити, так як відповідачем вимоги чинного законодавства та права позивача не порушені.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги заперечили, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Вважають ухвалу Львівської міської ради від 19 червня 2015 року №4843 законною, такою, що прийнята в межах чинного законодавства та не підлягає до скасування. Зазначають, що позивач ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_6 ніколи не користувались земельною ділянкою, що знаходиться на АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка в 2011 році самовільно була захоплена позивачем та свідком ОСОБА_8. Правовий статус земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 23.12.1958 р. №1353, згідно якого земельна ділянка площею 0,198590га закріплена за будинковолодінням по АДРЕСА_3 (в подальшому дану вулицю було перейменовано на АДРЕСА_1). Окрім того, кадастровий номер на земельну ділянку НОМЕР_1 був зареєстрований з порушенням виготовлення документації, а відтак відділ Держгеокадастру зняв державну реєстрацію ділянки, та 17.11.2015 року, на виконання рішення Львівської міської ради №4843 від 19.06.2015 року, земельній ділянці на АДРЕСА_1 площею 435 кв.м. був присвоєний відповідний кадастровий номер та проведена державна реєстрація.

Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що земельна ділянка, розташування якої погоджено третій особі ОСОБА_4, ніколи не перебувала ні у його користуванні, ні у користуванні його родичів, дану землю обробляли сім'ї ОСОБА_8 (дід ОСОБА_7) та позивач, який там народився та проживає. Стверджує, що подана нею заява про затвердження технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок на АДРЕСА_2 взагалі не розглядалася Львівською міською радою, що суперечить вимогам ч.7 ст.118 ЗК України.

Третя особа Департамент містобудування Львівської міської ради в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, а відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу та показання свідків, які показали, що родина ОСОБА_7 протягом тривалого часу обробляє ділянку на АДРЕСА_1 та окрім них за нею більше ніхто не доглядає, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою 21 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 19 червня 2015 року №4843 погоджено ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0435 га.

При цьому, на спірну земельну ділянку претендують як позивач ОСОБА_7 з третьою особою ОСОБА_6, що проживають та користуються будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_2, так і третя особа ОСОБА_4 (АДРЕСА_1), який має у власності земельну ділянку, суміжну із спірною. З приводу виготовлення технічної документації та отримання земельної ділянки вказані особи зверталися до Львівської міської ради з відповідними зверненнями.

При винесенні оскаржуваної ухвали Львівська міська рада керувалася ч.1 ст.118 ЗК України, якою передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (ч.1 ст.81 ЗК України).

З даних норм закону випливає, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст.118 ЗК України, стосується виключно земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.Тобто в порядку даної статті можуть звертатися громадяни щодо земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні.

За умовами ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За приписами ч.ч.2, 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі.

Відповідач не представив суду жодних, в тому числі належних, доказів в підтвердження право користування ОСОБА_4 спірною земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як цього вимагають вимоги процесуального законодавства. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене вище, вимога про визнання протиправною та скасування ухвали відповідача від 19 червня 2015 року №4843 є підставною та підлягає до задоволення.

Також суд звертає увагу на положення ст.8 та ч.2 ст.19 Конституції України, за якими Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.144 Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У формі рішень рада приймає нормативні та інші акти, що регламентовано ч.1 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".

Водночас Регламентом Львівської міської ради 6-го скликання, затвердженого ухвалою міської ради від 31 березня 2011 року №304, передбачено прийняття радою рішень у формі ухвал, що прямо суперечить наведеним приписам Конституції України та Закону. Відтак, при прийнятті оскаржуваної ухвали від 19 червня 2016 року відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду звернень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зобов'язання до їх розгляду, то хоч і спірна земельна ділянка є суміжною з земельною ділянкою, на яку претендують позивач та третя особа ОСОБА_6, відсутні також належні докази користування ними такою спірною ділянкою. Вказане вище є підставою для відмови у задоволенні даних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує вимог ст.ст.87, ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», а стягує на користь позивача 487,20 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради, а також з нього на користь держави 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 11, 18, 70, 71, 86, 87, 94, 160-163 КАС України,

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати ухвалу 21 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 19 червня 2015 року №4843, якою погоджено ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0435 га.

У задоволенні решта позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_7 487,20 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 487,20 грн. судового збору.

Постанову може бути оскаржено згідно зі ст.186 КАС України протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий Б.Р. Мичка