Ухвала суду № 62338023, 26.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №319/745//16 Головуючий у 1-й інстанції: Слодовніков Р.С.

Провадження № 22-ц/778/4437/16 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Спас О.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2016 року ПрАТ «СТ «Іллічівське» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначено, що 08 липня 2014 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Предметом договору є страхування транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2. 03 листопада 2014 року в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача. Згідно з довідкою ДАІ та постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини відповідача. 16 квітня 2015 року позивач на підставі висновку №496 та зобов'язуючої пропозиції було складено страховий акт та розрахунок до нього. На підставі вказаних документів позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 49490 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СТ «Іллічівське» матеріальну шкоду в розмірі 49490 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СТ «Іллічівське» матеріальну шкоду в розмірі 49490 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру матеріальної шкоди, зменшивши розмір стягнутої суми.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 08 липня 2014 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №АІ/2120597 (а.с. 4).

Відповідно до останнього забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 4).

03 листопада 2014 року в м. Запоріжжі сталося ДТП за участю транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Згідно із постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2015 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с. 6). з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2015 року ОСОБА_3 було визнано винним в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, після чого відбулось вищезазначене ДТП. ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, була застрахована ПрАТ «СТ «Іллічівське», особа, якій було нанесено матеріальної шкоди - ОСОБА_4, звернувся до ПрАТ «СТ «Іллічівське» з заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.8).

Позивач, вважаючи вимоги потерпілої особи обґрунтованими, належно виконав свої зобов'язання за полісом №АІ/2120597, а саме провів розрахунок суми страхового відшкодування за страховим випадком та виплатив 49490 гривень 00 копійок страхового відшкодування, що підтверджується копіями страхового акту від 16.04.2015 р., розрахунком суми страхового відшкодування та платіжними дорученнями №977 від 06.05.2015 р. та № 984 від 07.05.2015 р. (а.с. 22, 23, 24).

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до підпункту а) пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Розглянувши справу суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин і прийшов до обґрунтованого висновку ,що позивач має право на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за рахунок відповідача і рішення суду в цієї частині учасниками процесу не оскаржується.

Відповідно до ч.4 ст.1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_3 просить зменшити розмір стягнутої шкоди, без зазначення такого розміру , врахувавши його матеріальне становище.

Згідно з пунктом 7 Постанови №4 від 01.03.2013 Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зазначено, що правила частини четвертої статті 1193 ЦК про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище.

За доводами апеляційної скарги відносно тяжкого матеріального становища, ОСОБА_3 зазначено, що на його утриманні знаходиться цивільна дружина інвалід першої групи - ОСОБА_6, 1983 р.н., по уходу за якою він отримує 217,50 гривень, крім того є неповнолітні діти: падчерка - ОСОБА_7, 2001 р.н., а також син - ОСОБА_5 2003 р.н., на якого він повинен за рішенням суду сплачувати аліменти.

Разом з тим, судова колегія вважає, що ОСОБА_3, є особою працездатного віку, за станом свого здоров"я обмежень для працевлаштування не має ,є власником транспортного засобу і тому погоджується в цієї частині з висновками районного суду, про відсутність виняткових обставин яки б свідчили про незадовільне (скрутне) матеріальне становище та про неспроможність відшкодувати заподіяну шкоду.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року по цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: