Ухвала суду № 62337604, 28.10.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/5561/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Готри Т.Ю., Леска В.В.,

при секретарі - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Хустського районного суду від 26 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазбанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укргазбанк», ОСОБА_2 (матері позивачки) про визнання недійсним договору іпотеки.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24.11.2014 визнано частково недійсним свідоцтво про право власності від 24.12.1993 на квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на 1/2 частини даної квартири.

На підставі зазначеного рішення вона отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири, тобто є її співвласником з моменту приватизації.

Вказувала, що 27.02.2008 між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазбанк» було укладено договір іпотеки, предметом якого стала спірна квартира. Однак, оскільки вона є співвласником квартири, тому передача її в іпотеку можлива лише за її згоди, що прямо передбачено ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку». Зважаючи на те, що такої згоди вона не надавала, просила суд визнати недійсним та скасувати договір іпотеки від 27.02.2008.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 26.01.2016 позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано договір іпотеки від 27.02.2008, укладений між банком та ОСОБА_2

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27.04.2016, яким було скасовано таке рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в позові, скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.09.2016 та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги ПАТ «Укргазбанк» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що відповідно до ст.182 ЦК України, у ОСОБА_1 виникло право власності на частку в квартирі лише з моменту державної реєстрації такого права. Тобто, на момент укладення іпотечного договору одноособовим власником квартири була ОСОБА_2 і при укладенні іпотечного договору не було жодних порушень чинного законодавства, а факт переходу права власності на предмет іпотеки чи на його частку на підставі документу, який набув чинності після укладення договору іпотеки, в розумінні положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не тягне за собою недійсності іпотеки.

Заслухавши пояснення представника апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, враховуючи висновки і мотиви касаційного суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.02.2008 між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазбанк» укладено договір іпотеки №10/08 МК-01, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 (а.с.15-19). З договору іпотеки слідує, що вказана квартира є одноособовою власністю іпотекодавця ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності №25 від 24.12.1993, виданого органом приватизації Хустського ЗТО.

Рішенням Хустського районного суду від 24.11.2014, яке набрало законної сили та залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12.03.2015, визнано частково недійсним свідоцтво про право власності від 24.12.1993 на квартиру АДРЕСА_2, видане на ім'я ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини даної квартири (а.с.9-14). 15 червня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частку у зазначеній квартирі (а.с.6-8).

Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_1, місце її проживання у цій квартирі зареєстровано з 7 липня 1992 року (а.с.122).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30 жовтня 2013 року, у справі № 6-96цс13, згідно із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Згідно зі ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

За нормами ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Отже, майно, що є у спільній власності осіб без виділення в натурі не може передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника.

ОСОБА_1, будучи співвласником спірної квартири, що встановлено рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24.11.2014, своєї згоди на укладення ОСОБА_2 договору іпотеки не надавала.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність порушення прав та інтересів позивачки при укладенні іпотечного договору відповідачем, що полягає у незаконній передачі в іпотеку майнового права позивачки, та можливість відновлення цього права шляхом визнання іпотечного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що право власності позивача на 1/2 частину спірної квартири виникло у ОСОБА_1 на підставі судового рішення, яке було ухвалено пізніше, ніж укладено оспорюваний правочин - є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24.11.2014 право власності на частку у спірній квартирі було лише підтверджено, таке право у неї виникло ще з моменту приватизації квартири АДРЕСА_1, а тому посилання апелянта на положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» щодо переходу до нового власника іпотечного майна прав і обов'язків іпотекодержателя є безпідставними. Той факт, що ОСОБА_1 на час укладення оспорюваного правочину не була зареєстрована у АДРЕСА_3, не впливає на її права як співвласника квартири.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити та залишити рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - відхилити.

Рішення Хустського районного суду від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: