Ухвала суду № 62335299, 27.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/60742/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Українець В.В.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/12780/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року про відмову в застосуванні заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича, ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція», Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу «Наш дім», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича, ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція», Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу «Наш дім», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення її заяви і застосування заходів забезпечення позову у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було враховано, що один із відповідачів Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» перебуває в стані ліквідації, що підтверджує реальне існування загрози утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення коштів у разі задоволення позову. Судом не було надано належної оцінки також її доводам про те, що відповідачами більше п'яти років не виконуються взяті на себе договірні зобов'язання, в той час як вона свої обов'язки виконала ще в 2007 році. Посилалася на те, що у відповідачів ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція» та Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу «Наш дім», які є забудовниками,є реальна можливість неправомірно заволодіти грошовими коштами сплаченими інвесторами на фінансування будівництва, що унеможливить виконання судового рішення про стягнення коштів на її користь.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Наш дім» Панченко Наталія Олександрівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», представник відповідача ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція, представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича, ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція», Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу «Наш дім», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року було відкрито провадження у даній справі.

26 липня 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про застосування заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція» та Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу «Наш дім», відкритих в ПАТ «Укрексімбанк», та на грошові кошти, які розміщені на рахунках відповідача Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк».

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідачів ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція», Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу «Наш дім», відкритих в ПАТ «Укрексімбанк», та на рахунках Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк».

Постановляючи ухвалу про відмову в застосуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.151-153 ЦПК України, зазначаючи, що заявником не було наведеного жодного переконливого доказу на підтвердження того, що відповідачами вчиняються чи можуть вчинятися дії, в результаті яких буде утруднене чи унеможливлене виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.1, 2, 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, які належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, при цьому суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Крім того, ч.3 ст.152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування своїх доводів про існування ризику утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволенні позову, позивач посилалася на те, що відповідачі Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція», Обслуговуючий кооператив «Житлово - будівельний кооператив «Наш дім» протягом тривалого часу не виконують взяті на себе договірні зобов'язання, а тому будуть ухилятися і від виконання судового рішення.

Виходячи з сукупного аналізу положень ст.ст.151-153 ЦПК України та загальних принципів цивільного судочинства, при вирішенні питання щодо доцільності застосування у справі заходів забезпечення позову, суду необхідно перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Відповідні доводи заяви про забезпечення позову повинні бути мотивовані та підтверджені доказами, з метою недопущення зловживання правом сторони на забезпечення позову та дотримання реалізації принципів рівноправності сторін у справі.

Оскільки ОСОБА_3 не було наведено в заяві про забезпечення позову переконливих обґрунтувань на підтвердження своїх доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не зазначено жодного доказу щодо вказаних обставин, а посилання позивача за своєю природою є припущеннями, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невмотивованість та недоведеність заяви ОСОБА_3 і відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що, згідно матеріалів справи та змісту заяви ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», на грошові кошти на рахунках якого позивач також просить накласти арешт, перебуває в стані ліквідації.

При цьому ч. 4 ст. 152 ЦПК України встановлює, що не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Як вбачається з витягу з листа № 1623-19 від 07 жовтня 2016 року за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича, 23 липня 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк».

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази на підтвердження того, що з 23 липня 2014 року в Публічному акціонерному товаристві «Західінкомбанк» розпочато ліквідаційну процедуру, накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» суперечить ст. 152 ЦПК України, ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є окремою підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині вимог про накладення арешту на рахунки Банка.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі ВАТ «Акціонерна компанія «Київреконструкція» та Обслуговуючий кооператив «Житлово - будівельний кооператив «Наш дім», які є забудовниками, мають реальну можливість неправомірно заволодіти грошовими коштами на фінансування будівництва та неправомірно ухилитися від виконання рішення суду про стягнення коштів, у випадку задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними, так як ці доводи не підтверджені і є припущеннями, а доказування, в силу ст. 60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт перебування Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в процедурі ліквідації підтверджує реальну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову не спростовують, так як статтею 152 ЦПК України та статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено пряму заборону на вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту майна неплатоспроможного банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду є невмотивованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та без надання належної оцінки всім доводам заявника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом було надано оцінку твердженням ОСОБА_3 щодо існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволенні позову, вказану оцінку послідовно викладено в оскаржуваній ухвалі, тобто, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року про відмову в забезпеченні позову є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року про відмову в застосуванні заходів забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: