Ухвала суду № 62330201, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23996/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника третьої особи - Ковалевського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2016 року,

У с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., за участю третьої особи: ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24977836 від 02 жовтня 2015 року, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за третьою особою права власності на квартиру АДРЕСА_1, що здійснена 02 жовтня 2015 року відповідачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірне рішення. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи частково позов і скасовуючи спірне рішення відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті такого рішення останній діяв поза межами своїх повноважень, визначених чинним на час спірних правовідносин законодавством.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Як убачається із матеріалів справи, 31 липня 2008 року між позивачем, як позичальником, та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» укладено кредитний договір №1503/0708/45-034, згідно якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 20 000,00 доларів США на строк по 31 липня 2028 року на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між Банком, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, 31 липня 2008 року укладено іпотечний договір №1503/0708/45-034-Z-1, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 17,3 кв.м, підсобних приміщень, загальною площею всієї квартири 30,5 кв.м.

Як установлено судом, 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, відповідно до якого Банк відступив Товариству своє право вимоги заборгованості по кредитним договорам, в тому числі право вимоги Банку за кредитним договором від 31 липня 2008 року №1503/0708/45-034, укладеним з позивачем, а також договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, в тому числі договором від 31.07.2008 №1503/0708/45-034-Z-1, який укладено між Банком і позивачем, відповідно до якого Товариство отримало право вимоги відповідно до вказаного договору.

Таким чином, відбулась заміна кредитора у вищезазначених зобов'язаннях, які виникли між Банком і позивачем.

На підставі зазначених договорів, заяви Товариства та інших документів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення індексний номер: 24997836, номер запису про право власності: 11447747 від 02 жовтня 2015 року про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, яка була предметом іпотечного договору.

Уважаючи, що вищевказана реєстраційна дія вчинена із перевищенням компетенції, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною п'ятою, сьомою статті 3 цього Закону передбачено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до положень частини першої статті 9 цього Закону державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлює Кабінет Міністрів України (частина 13).

У відповідності до приведеної норми Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (постанова від 17.10.2013 № 868), який був чинний на час спірних правовідносин.

Положеннями пункту 2 вказаного Порядку визначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном.

При цьому, на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення нотаріальної дії, пов'язаної з переходом таких прав на об'єкт нерухомості.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що спірна реєстраційна дія вчинена відповідачем - приватним нотаріусом на підставі іпотечного договору №1503/0708/45-034-Z-1 від 31 липня 2008 року, який містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У той же час, як установлено судом першої інстанції та не спростовується належними доказами ані відповідачем, ані третьою особою, жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації такого права відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», який діяв на час спірних правовідносин, передбачено, що у разі подання заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Пунктом 2 Порядку, затвердженого зазначеним наказом, встановленою, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Зважаючи на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень. Адже прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а не до компетенції нотаріусів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що спірне рішення державного реєстратора прийняте із порушенням встановленого чинними нормативно-правовими актами порядку, за відсутності відповідних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Покликання апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції та не доводять допущення судом порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 28 жовтня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.