Ухвала суду № 62329093, 25.10.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю.

секретар Окармус О.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 липня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 22 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі АКІБ УкрСиббанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11303698000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 13,9 процентів річних на строк до 21 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань між банком та ОСОБА_4 22 лютого 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором за виконання боржником зобовязань за вказаним кредитним договором у солідарному порядку.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за кредитним договором №11303698000 від 22 лютого 2008 року.

Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 02 липня 2015 року у неї виникла заборгованість у розмірі 7446 487 грн 20 коп., з яких: 2793 370 грн 13 коп.- заборгованість за кредитом; 3287 371 грн 34 коп.- заборгованість за процентами; 1275 891 грн пеня; 45 745 грн 47 коп.- три проценти річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту; 44 109 грн 26 коп.- три проценти річних від простроченої заборгованості за процентами, позивач просив стягнути указану заборгованість з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 липня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення заборгованості позивачем заявлено після спливу позовної давності.

Колегія суддів погоджується з наявністю підстав для відмови у позові.

У справі встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11303698000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 13,9 процентів річних на строк до 21 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань між банком та ОСОБА_4 22 лютого 2008 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором за виконання боржником зобовязань за вказаним кредитним договором у солідарному порядку.

Також з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №11303698000 від 22 лютого 2008 року та іншими договорами між АКІБ УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 13486, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав в іпотеку обєкт незавершеного будівництва будівлі торгового центру (недобудоване приміщення лазні) та земельну ділянку площею 0, 1333 в с. Розтоки Путильського району.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за кредитним договором №11303698000 від 22 лютого 2008 року (а. с. 30-32).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобовязання є прострочення ? невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У справі встановлено, що сторони визначили як строк дії кредитного договору ? до повного виконання сторонами своїх зобовязань за кредитами та процентами за користування ними, кінцевий строк повернення кредиту ? до 21 лютого 2018 року так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно пункту 1.2.2 цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення (а.с.9).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 ? 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Встановлено, що у звязку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору щодо повернення кредиту банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за кредитним договором, надіславши майновому поручителю письмову вимогу від 02 вересня 2009 року, а також вимогу позичальнику про необхідність виконання умов основного зобовязання протягом 30 днів з моменту направлення повідомлення та подальшого повного виконання умов договору.

Це стверджується змістом повідомлення-вимоги (а.с.96).

Також встановлено, що заявою про вчинення виконавчого напису від 20 листопада 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» визначив, що відповідно до п. 6.1 кредитного договору термін повернення кредиту настав 18 жовтня 2009 року (а.с.94-95).

На підставі указаної заяви банку приватним нотаіусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою дострокового стягнення заборгованості за кредитом (а.с.93).

Зазначений виконавчий напис було прийнято до виконання виконавчою службою, однак постановою від 29 липня 2011 року повернуто стягувачу у звязку з тим, що банк відмовився залишити за собою майно боржника, яке не було реалізоване під час виконання.

Це визнається сторонами.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-990 цс15.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя ? протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Отже, у справі встановлено, що змінений строк виконання основного зобовязанням настав 18 жовтня 2009 року.

Після указаної дати платежі за кредитним договором не сплачувалися, що визнається сторонами.

За розрахунком банку заборгованість за кредитним договором станом на 2 липня 2015 року складає 7446 487 грн 20 коп., з яких: 2793 370 грн 13 коп.- заборгованість за кредитом; 3287 371 грн 34 коп.- заборгованість за процентами; 1275 891 грн пеня; 45 745 грн 47 коп.- три проценти річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту; 44 109 грн 26 коп.- три проценти річних від простроченої заборгованості за процентами.

Трирічна позовна давність за вимогою до боржника ОСОБА_3 сплила 18 жовтня 2012 року, а шестимісячний строк предявлення вимоги до поручителя ОСОБА_4 18 квітня 2010року.

Позов у даній справі предявлено 21 серпня 2015 року.

Тому наявні підстави для відмови у позові до відповідачки ОСОБА_7 у звязку зі спливом позовної давності, а до відповідача ОСОБА_4 з огляду на припинення поруки.

Відповідно рішення суду першої інстанції про відмову у позові є по суті правильним.

Посилання апелянта на те, що АКІБ «УкрСиббанк» не змінював строку виконання основного зобовязанням, не надсилав боржникові та поручителю письмової вимоги про це спростовуються змістом повідомлення-вимоги (а.с.96,), заяви про вчинення виконавчого напису від 20 листопада 2009 року (а.с.94-95), виконавчим написом та фактом звернення його до виконання(а.с.93).

Згідно з ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі встановлено, що АКІБ «УкрСиббанк» ініціював звернення стягнення на предмет іпотеки саме у звязку з невиконанням боржником зобовязання за кредитним договором та невиконання вимоги про повне дострокове погашення заборгованості.

Апелянт посилається на те, що ним вимоги до боржника та поручителя були надіслані лише у серпні 2015 року (а.с.24-25).

Такі доводи є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що первісний кредитор - АКІБ «УкрСиббанк» скористався правом зміни строку виконання основного зобовязання, а тому надсилання позивачем - ПАТ «Дельта Банк» боржнику та поручителю повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту не має правового значення.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І.Н. Лисак

ОСОБА_8