Ухвала суду № 62329074, 26.10.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.

секретар: Костюк Л.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Чернівецького міського голови, Чернівецької міської ради, комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок» про скасування розпорядження Чернівецького міського голови про проведення атестації головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок», за апеляційною скаргою Чернівецького міського голови на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 в серпні 2016 року звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського голови, Чернівецької міської ради, комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок» про скасування розпорядження Чернівецького міського голови про проведення атестації головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок».

31 серпня 2016 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження Чернівецького міського голови від 03 серпня 2016 року №1091 до розгляду справи і набрання рішення суду законної сили.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Зупинено дію розпорядження

_____________

№22-ц/794/1301/16 Головуючий у 1 інстанції: Семенко О.В.

Категорія:53 Доповідач: Литвинюк І.М.

Чернівецького міського голови від 03 серпня 2016 року №1091 про проведення 06 жовтня 2016 року атестації ОСОБА_3 - головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1».

Чернівецький міський голова ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

В апеляції зазначає, що в порушення норм процесуального права позивачем та його представником не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову та реальну небезпеку порушення його прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, а висновки про намір Чернівецького міського голови під приводом атестації звільнити його з роботи ґрунтуються виключно на його особистих припущеннях, що не може бути підставою для забезпечення позову. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не навів мотивів, з яких дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного розпорядження призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Крім того, в даних позовних вимогах відсутні вимоги щодо зобовязання відповідача до вчинення певних дій чи передачі позивачеві будь-яких грошових чи матеріальних активів, а відтак, судове рішення у разі задоволення позову не буде мати зобовязального характеру.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1, 3 ст.151 ЦПК України, мотивуючи висновки тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частина 3 ст.151 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті, якщо нездійснення таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову ОСОБА_3 є визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови від 03 серпня 2016 року №1091 про проведення 06 жовтня 2016 року атестації ОСОБА_3 - головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1», незаконним.

На обґрунтування виду забезпечення позову ОСОБА_3 посилався на те, що атестація головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок»№1 ОСОБА_3 була проведена 26 серпня 2015 року, атестаційна комісія зробила відповідний висновок за її результатами, а тому наступна атестація може бути проведена не раніше ніж через три роки після цієї атестації, тобто не раніше 26 серпня 2018 року.

Ураховуючи наведене, застосування заходів забезпечення позову є обґрунтованим з огляду на виникнення спору щодо правомірності розпорядження Чернівецького міського голови від 31 серпня 2016 року №1091 про проведення 06 жовтня 2016 року атестації ОСОБА_3 головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1».

На переконання колегії суддів, у даній справі відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Також апеляційним судом не здобуто доказів того, що захист прав, свобод та інтересів позивача є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 5 вищезазначеної постанови Пленуму, у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Отже, при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні бути фактичним вирішенням справи.

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до позовної заяви, між сторонами виник трудовий спір з приводу визнання незаконним розпорядження міського голови про проведення атестації, а тому забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Чернівецького міського голови від 03 серпня 2016 року № 1091 в частині проведення 06 жовтня 2016 року атестації ОСОБА_3 - головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» є незаконним, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оцінюючи в сукупності наведене та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

За змістом ч. 5 ст. 153 ЦПК України ухвала про вжиття заходів забезпечення позову повинна містити зазначення виду забезпечення позову і підстав його обрання.

За змістом ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 року судом першої інстанції обрано такий вид забезпечення позову як заборону вчиняти певні дії.

Всупереч наведеному, суд першої інстанції, допускаючи забезпечення позову, не мотивував своє рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Чернівецького міського голови ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: