Ухвала суду № 62325943, 27.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1345/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1801/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В. М. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Снятинського районного суду від 13 липня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовував тим, що 20.08.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ (пізніше ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 85000,00 дол. США строком до 18.08.2017 року, із сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання кредитного зобов'язання 25.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяла на себе зобов'язання перед кредитором, відповідати в солідарному порядку за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору.

Посилаючись на те, що відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов»язання, позивач просив стягнути з них в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором яка станом на 10.08.2015 року становить 20 444,70 доларів США - нараховані і непогашені відсотки, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 434176,31 грн. та 317 621 грн. пені

Рішенням Снятинського районного суду від 13 липня 2016 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суму заборгованості по відсоткам за період з 08.06.2012р. по 10.08.2015р. за кредитним договором № 010/14-10-597 0109 від 20.08.2007 року в сумі 20444,70 дол. США та нараховану пеню у сумі 317621,00 грн. Вирішено питання судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до неї як поручителя з вимогою про виконання покладених на неї зобов»язань боржника ОСОБА_4 щодо сплати відсотків за користування кредитом та сплати нарахованої пені за період з 08 червня 2012 року по 10 серпня 2015 року.

Сума заборгованості яка визначена позивачем не узгоджується із графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Кредитного договору.

За період з 08 червня 2012 року по 10 серпня 2015 року згідно із графіком припадає 39 платежів (з 19 червня 2012 року по 19 серпня 2015 року включно) на загальну суму 19319,11 дол. США. В той час, у позовній заяві позивач вказує суму 20444,70 дол. США. Тобто, розмір заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, який зазначено позивачем на 1125, 59 дол. США перевищує загальний розмір щомісячних платежів, визначений умовами договору. Позивач у свою чергу просить стягнути заборгованість за період, який на 63 дні перевищує трьохрічний термін позовної давності. Тобто платежі датовані 19 червня 2012 року в сумі 654,66 дол. США та 19 липня 2012 року в сумі 647,46 дол. США в межах трьохрічного строку позовної давності стягнуті бути не можуть.

Отже загальна сума заборгованості по процентах за користування кредитними коштами підлягає зменшенню на суму платежів датованих 19 червня 2012 року та 19 липня 2012 року.

Апелянт вважає також що неправильно визначено розмір пені за прострочення здійснення платежів по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до неї про стягнення заборгованості по відсотках за кредитним договором та пені та часткове задоволення позовних вимог до ОСОБА_3.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Беан Р.П. заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновку суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 010/14-10-597 G109 від 20.08.2007р. (а.с. 11-15), укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , остання отримала у кредит у розмірі 85000,00 дол. США строком до 18.08.2017 року, із сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до Договору поруки № G109-73 від 25.02.2008 р. (а.с. 20) ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання перед кредитором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати в солідарному порядку за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору;

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 р. (а.с. 4-6) з ОСОБА_3. та ОСОБА_4 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 010/14-10-597 G109 від 20.08.2007р., яка станом на 08.06.2012 року становить: 52115,4 долара США заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті складає 416532,33 грн.; 3499,96 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами що становить 27973,43 грн. і пеню в сумі 115,15 доларів США, що становить 888,37 грн., а всього стягнуто з відповідачів 445394 грн. 13 коп.

В рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 445394 грн. 13 коп. звернуто стягнення на п`ятикімнатну квартиру загальною площею 154,3 кв.м, яка розташована по вул. Шевченка 113/1 у м. Снятин Івано-Франківської області та на нежитлове приміщення № 3 (магазин), розташоване по вул. Шевченка, 113/1 у м. Снятин Івано-Франківської області, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною названих об'єктів, яка складеться на момент продажу цих об'єктів нерухомого майна згідно їх експертної оцінки.

Встановлено що рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано.

Як вбачається із Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 010/14-10-597 G109 від 20.08.2007р. (а.с. 7-10), розмір нарахованих і непогашених відсотків у період з 08.06.2012 р. по 10.08.2015 р. складає 20444,70 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 434176,31 грн. та 317621 грн. пені.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель згідно ст. 554 ЦК України відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Постановляючи рішення про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов»язання перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 08.06.2012 року не виконано.

Не заслуговують на увагу посилання представника апелянта щодо невідповідності суми заборгованості визначеної позивачем із графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Кредитного договору, оскільки заборгованість за кредитним договором визначена виходячи із того, що за рішення суду із відповідачів стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором, однак рішення суду не виконано, а тому відповідачі зобов»язані сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та нараховану пеню за їх несвоєчасне погашення.

Необгрунтованими є доводи представника апелянта про те, що вимоги позивача до поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором є передчасними, оскільки позивач не звертався із вимогою виконати зобов»язання боржника.

Так, відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 р. з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 08.06.2012 року, а що стосується вимог про стягнення заборгованості за період з 08.06.2012 року по 10.08.2015 року то такі пред»явлені до поручителя шляхом звернення із позовом до суду, що не суперечить вимогам укладеного договору поруки.

Посилання апелянта на те, що позивачем невірно визначено розмір пені за прострочення здійснення платежів по сплаті процентів за користування кредитними коштами не заслуговують на увагу, оскільки пеня за тілом кредиту та відсотками за період прострочки розраховано у відповідності до вимог кредитного договору (п.4.1.1.) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості та з врахуванням того, що за рішенням суду мало місце дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Необгрунтованими є також посилання апелянта що з відповідачів стягнуто борг за межами трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності у відповідності до положень ч.1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 даної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як ствердив представник відповідача ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором після ухвалення рішення суду мало місце часткове погашення кредиту, зазначене підтверджується також розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що останній платіж боржником здійснено 29.10.2013 року в сумі 300 доларів США, таким чином боржник вчинив дії, які свідчать про визнання ним боргу, а отже посилання апелянта на те, що платежі датовані 19 червня 2012 року в сумі 654,66 дол. США та 19 липня 2012 року в сумі 647,46 дол. США не можуть бути стягнуті в межах трьохрічного строку є необґрунтованими.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 13 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський