Ухвала суду № 62325939, 27.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12402/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1617/2016

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря: Мельник О.В.,

з участю: апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 пред'явив до Управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що автомобіль «БМВ -Х5», 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_1, яким він керував 27.02.2013 року, був вилучений у нього працівником ДПС ДАІ УМВС в Івано-Франківській області того ж дня та поміщений на спеціальний майданчик з підстав незаконного перебування автомобіля на митній території України. Посилаючись на те, що підстав для такого затримання автомобіля не було, ОСОБА_2 просив стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку 950 грн завданої матеріальної шкоди за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику, а також 15 000 грн завданої моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії УДАІ УМВС в Івано-Франківській області щодо затримання автомобіля у конкретному випадку не суперечать законодавству, оскільки така підстава як зупинка транспортного засобу з метою перевірки документів, не передбачена Інструкцією з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС. При цьому, зазначає апелянт, представником ДПС ДАІ не було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності. А тому апелянт вважає, що зупинка транспортного засобу та подальше його затримання відбулось внаслідок перевищення повноважень працівника ДПС ДАІ УМВС та із порушенням чинного законодавства. Це в подальшому призвело до його матеріальних витрат у розмірі 950 грн та спричинення йому моральної шкоди. ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору не було прийнято до уваги наявність постанови Івано-Франківського міського суду від 12.11.2013 року, якою було скасовано постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил. Крім того, зазначає позивач, судом не було враховано того, що причинно-наслідковий зв'язок у завданні матеріальної шкоди працівником ДПС полягає саме у незаконній зупинці автомобіля, не складенні протоколу та безпідставному доставлянні авто на спеціальний майданчик. Також позивач не погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування завданої йому моральної шкоди, оскільки із-за незаконних дій відповідача, він був позбавлений можливості користуватись транспортним засобом, що стало причиною вимушеної зміни в організації його робочого графіку, а також був змушений неодноразово з'являтись на вимогу Івано-Франківської митниці для надання пояснень, що завдавало йому душевних страждань. Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представники Управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області в засідання апеляційного суду не з'явились з невідомих причин, хоча судові повідомлення їм надсилались завчасно у встановленому законом порядку. Отже, є правові підстави для розгляду даної справи у їх відсутності.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу з вищенаведених мотивів підтримав. Крім того зазначив, що він працював водієм польської фірми, яка була власником згаданої вище автомашини. У зв'язку із безпідставним поміщенням названого транспортного засобу на спецмайданчик він, щоб мати можливість працювати далі, сплатив за зберігання транспортного засобу особисті кошти в сумі 930 грн, і тоді забрав автомашину. Однак, фірма кошти йому не повернула. Вказує, що неправомірними діями відповідачів йому було спричинено матеріальну і моральну шкоду. Тому оскаржене рішення суду першої інстанції, як незаконне, просить скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Представник Івано-Франківської митниці - Фединяк Г.В. в засіданні 29 вересня 2016 року доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції в даній справі законним і обґрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що дії працівника органу ДАІ МВС по затриманню та доставлянні згаданої автомашини на спецмайданчик не були предметом оскарження, незаконними не визнавались. Суд вважав, що дії працівника державної автоінспекції в даному випадку не суперечили Законам України "Про дорожній рух", "Про міліцію", "Положенню про Державну автомобільну інспекцію", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341. На думку суду інші відповідачі теж не вчинили дій, які б спричинили ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду.

Колегія суддів з цим висновком погоджується з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2013 року працівником ДАІ УМВС в Івано-Франківській області, який діяв в межах повноважень, наданих згаданими вище нормативними актами, була зупинена автомашина марки БМВ-Х5, якою керував ОСОБА_2 Ця автомашина тоді для тимчасового зберігання була поміщена на спецмайданчик, оскільки виникла підозра, що згаданий транспортний засіб перебував на території України з порушенням митних правил. Позивач ствердив, що відповідного протоколу тоді складено не було. Документальних відомостей про те, чи були на час зупинки працівником ДАІ у ОСОБА_2 всі необхідні документи, які доводили б правомірність його користування автомашиною і законність перебування її на території України, в справі немає. А саме від цього залежить наявність чи відсутність правових підстав затримання транспортного засобу. Такі документи, які підтверджують правомірність перебування автомашини на території України, і які довели в подальшому безпідставність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, могли бути пред'явлені пізніше. Враховуючи зазначені обставини, на думку колегії суддів, підстав вважати, що відповідачами або одним із них було порушено права ОСОБА_2, немає.

Звертає на себе увагу й той факт, що власником згаданої вище автомашини була польська фірма. ОСОБА_2 ствердив, що він перебував у трудових відносинах з цією фірмою. Отже, якщо затриманням і поміщенням на спецмайданчик автомашини й було спричинено шкоду, то право вимоги на її відшкодування належить саме юридичній особі, яка є власником зазначеного транспортного засобу, а не водію.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування ухваленого в даній справі рішення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.218, 307, 308, 313, 314, 315, 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський