Рішення № 62325935, 25.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10697/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1645/2016

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.,

секретаря: Мельник О.В.,

з участю: апелянтів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх

представника ОСОБА_4, представника

ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_5 предявив до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначений позов, в обґрунтування якого вказав, що відповідачі у відеозаписі від 14.04.2014 року, розміщеному на загальнодоступному інтернет-сайті «youtube.com», розповсюдили інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію як громадянина та спеціаліста. Посилаючись на те, що характер їх висловлювань створює негативне враження та відношення до нього як до непрофесіонала, просив визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 відомості висловлені та розповсюджені відповідачами на сайті «youtube.com», зобовязати їх спростувати вказану інформацію та стягнути з відповідачів 5000 грн моральної шкоди та судові витрати у справі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Постановлено визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_5 відомості, висловлені та розповсюджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на сайті «youtube.com». Також зобовязано відповідачів не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду в даній справі спростувати вищезазначену інформацію шляхом оголошення її недостовірності перед трудовим колективом Івано-Франківського обласного державного обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та записом відеоінтервю для подальшої передачі його в ЗМІ. Крім того, постановлено стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 2000 грн, 243,60 грн судового збору та 1000 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, у якій посилаються на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права. Апелянти вважають, що судом першої інстанції не в повній мірі було зясовано всі обставини справи та не взято до уваги докази по справі. Зокрема, апелянти не погоджуються із твердженнями позивача, про недостовірність їх висловлювань, оскільки така інформація може бути підтверджена доказами та свідченнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших про незаконні дії позивача під час його роботи на підприємстві в період з грудня 2012 року до березня 2013 року. Крім того, зауважують апелянти, доказами планування рейдерського захоплення підприємства є систематична зміна керівництва, бажання довести підприємство до банкрутства та скорочення чисельності працівників. Також відповідачі вказують на те, що інформація, висловлена ними у відеозверненні щодо кримінальних схем в Укрспирті, була отримана із колективного звернення трудового колективу Івано-Франківського обласного державного обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості від 10.04.2014 року до керівників та силових структур України, за результатами якого концерн Укрспирт визнав, що позивач не має морального права проводити перевірку на підприємстві, відносно якого вчиняли протиправні дії. Також на думку апелянтів, судом безпідставно не було прийнято до уваги того, що інформація про факти розкрадання майна та інші кримінальні схеми в Укрспирті постійно висвітлюється в офіційних джерелах, зокрема на урядовому та на інших сайтах. При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертають увагу суду на те, що у своїх виступах з приводу діяльності керівників в системі Укрспирт, вони посилались на вислови премєр-міністра України ОСОБА_9 та першого заступника голови державної фіскальної служби України ОСОБА_10, які заявляли, що діяльність посадових осіб ДП «Укрспирт» у 2012-2014 роках має всі ознаки організованої злочинної групи, а спричинені ними втрати держбюджету складають кілька мільярдів гривень. Посилаючись на вищенаведене, апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. Крім того, вони зазначили, що їх інтерв'ю, яке розміщене в мережі Інтернет, було спрямовано на захист законних інтересів трудового колективу Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та унеможливлення рейдерського захоплення цього підприємства. Також апелянти вказали на те, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав розглянув дану справу у їх відсутності, залишивши без задоволення їх заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із поважними причинами неявки; не викликав і не допитав свідків, зазначених у клопотанні. Тому вони не могли надати докази у захист своїх прав, подати заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Апелянти також зауважили, що відомості про неправомірні дії ОСОБА_5, які вони повідомили в інтерв'ю журналісту, були доведені до їх відома членами трудового колективу Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, і вони були вказані у колективному зверненні до керівників держави і правоохоронних органів. ОСОБА_3 крім того вказала, що її висловлювання в інтерв'ю про відповідні події на Івано-Франківському обласному державному об'єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості не являються, на її думку. Поширенням інформації, яка ганьбить позивача, а є її оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню. Оскаржене рішення апелянти та їх представник вважають незаконним, просять його скасувати.

Представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи, що судом першої інстанції було правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації, поширеної відповідачами, оскільки ніяких належних доказів вчинення ОСОБА_5 неправомірних дій на Івано-Франківському обласному державному об'єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості не надано.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, їх представника та представника позивача, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

Апеляційним судом встановлено і сторонами не заперечується, що відомості, які ОСОБА_5 просить визнати недостовірними, і такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію, розміщені 14 квітня 2014 року каналом "Івано-Франківського обласного телебачення "Галичина" на Інтернет ресурсі youtube.com за відповідним посиланням https://www.youtube.com/watch?v=GDgv0DNvePc.

Згідно п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК України).

В підпункті 2 п.12 названої постанови ВСУ вказано, що якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відомості про власника веб-сайта могли бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Верховним Судом України у зазначеній постанові Пленуму також роз'яснено, що у випадку розміщення недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність чи ділову репутацію, в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому у встановленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Однак, позивачем всупереч вимог чинного процесуального законодавства ні при подачі позовної заяви до суду, ні в подальшому, не визначено належного відповідача в даних спірних правовідносинах, і його не було залучено до участі в розгляді справи. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, і визначаючи спосіб спростування поширених про ОСОБА_5 відомостей, який передбачає зобов'язання до розміщення відповідної інформації в Інтернеті, залишив без уваги те, що журналіст (автор) та власник веб-сайта, на якому було розміщено відеоролик з інтерв'ю, не притягнуті до участі в справі в якості співвідповідачів.

Крім того, поза увагою суду залишилась і та обставина, що ОСОБА_2 в інтерв'ю висловилась про ті неправомірні проступки ОСОБА_5 на підприємстві, які були зазначені у зверненні ста сорока восьми членів трудового колективу Івано-Франківському обласному державному об'єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості від 10 квітня 2014 року, адресованого керівникам вищих органів держави та правоохоронним органам (копія колективного звернення а.с.83-90).

Допитані у засіданні апеляційного суду свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що під час роботи ОСОБА_5, який був на той час одним із керівників Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, й відбувались неправомірні події щодо намагання замінити охорону підприємства та налагодити виготовлення горілки з необлікованого спирту. Саме це було викладено у колективному зверненні і про це повідомлено ОСОБА_2, яка під час згаданих подій не працювала на названому підприємстві, і яка після призначення її керівником виступила на захист трудового колективу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 у своєму інтерв'ю не наводила щодо ОСОБА_5 конкретних відомостей, які можна було б розцінювати як такі, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію. Її твердження про те, що ОСОБА_5 та його компанія працювала на ОСОБА_15 і на попередню владу, та інші її висловлювання, на думку колегії суддів, є оціночними судженнями, думками, переконаннями щодо подій в державі та на підприємстві.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідачки, вони не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). І вони не можуть бути спростовані, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка висловлена, зокрема, у рішеннях цього суду у справах "Лінгенс проти Австрії" від 08 липня 1986 року та "Українська прес-група" проти України" від 29 березня 2005 року.

Згідно із частиною 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на свободу вираження поглядів, одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Аналогічний принцип закладено в Конституції України, норми якої є, відповідно до статті 8 Конституції, нормами прямої дії.

Суду першої інстанції при вирішенні даної справи про захист честі, гідності та ділової репутації за участі посадової особи також слід було врахувати положення абз.6 п.3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року №8рп/2003 року, в якому вказано на особливості реалізації прав громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Відповідні положення щодо особливості вирішення справ про захист честі, гідності та ділової репутації містяться і у Резолюції №1165 (1998р) Парламентської ОСОБА_16 Європи про право на недоторканість приватного життя. У названій резолюції, зокрема. зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Згідно ст.ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів ОСОБА_16 Європи, якщо такі публічні особи вирішили апелювати до довіри громадськості, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

Встановлено, що ОСОБА_5 був керівником державного підприємства, отже він відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості, й межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що даючи згадане вище інтерв'ю, яке було в подальшому поширено в мережі Інтернет, відповідачі виступили в захист прав та законних інтересів трудового колективу Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, і вони не мали наміру завдати шкоди особистим немайновим правам ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд наведеного вище не врахував.

Тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Отже, воно не може бути залишено в силі. По даній справі є правові підстави для ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 218; 307; 309; 313; 314; 316;319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_17