Ухвала суду № 62325247, 26.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 14/3745/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/918/К/16 суддя Попов В.В.

Категорія - 34 (І) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Митрофанової Л.В., Михайлів Л.В.,

секретар: Гладиш К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2015 року по справі за позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, який діє в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області та Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року Прокурор Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області (далі - Регіональне відділення Фонду) та Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - Центр) до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 вересня 2006 року відповідач ОСОБА_2, працюючи на посаді директора Центру, перевищуючи свої службові повноваження, від імені Центру уклав договір сумісної діяльності з ФОП ОСОБА_3, відповідно якого Центр зобов'язався надати ФОП ОСОБА_3 одне робоче місце для реалізації продуктів харчування, в результаті чого, в порушення положень ст. ст. 5, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», фактично передав ФОП ОСОБА_3 в безоплатну оренду частину нерухомого майна, що знаходилось в користуванні Центру, а саме приміщення площею 36,8 кв.м. Внаслідок вказаних дій відповідача охоронюваним законом державним інтересам, а також інтересам Центру, було спричинено збитки відповідно акту ревізії №4-19/013 від 22.02.2010 року, складеного спеціалістами КРУ у м. Кривому Розі, у вигляді ненадходження коштів орендної плати у період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 19508,51 грн. та в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 14674,91 грн., із них в дохід Центру - в сумі 19936,32 грн. , в спеціальний фонд Державного бюджету України - в сумі 14243,08 грн., а всього на суму 34179,40 грн.

Окрім того, 02.01.2008 року відповідач ОСОБА_2, працюючи на посаді директора Центру, діючи умисно, перевищуючи свої службові повноваження, в порушення положень ст. ст. 5, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від імені Центру уклав з ФОП ОСОБА_4 договір оренди приміщення площею 20,97 кв.м, яке знаходився в користуванні Центру, що відповідно акту ревізії №4-19/013 від 22.02.2010 року, складеного спеціалістами КРУ у м. Кривому Розі, призвело до ненадходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів орендної плати у сумі 6849,32 грн., в дохід Центру - в сумі 4770,88 грн., а всього в сумі 11620,20 грн.

Таким чином, унаслідок неправомірних дій за період часу з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у спеціальний Фонд Державного бюджету України не надійшло грошових коштів у якості плати за оренду приміщень у сумі 21092,40 грн., в дохід Центру - у сумі 24707,20 грн., а всього в сумі 45799,72 грн.

Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.08.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України та встановлено розмір спричинених ним збитків у сумі 45799,72 грн.

Враховуючи, що спричинена державі шкода повинна бути відшкодована відповідачем, Прокурор Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, уточнивши позовні вимоги в останній редакції від 07 липня 2015 року, просив суд стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином, на користь Регіональне відділення Фонду - 21092,40 грн., а на користь Центру - 24707,20 грн. відповідно.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2015 року позов Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, який діє в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду та Центру - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду - 21092,40 грн. у відшкодування шкоди, завданої злочином.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Центру - 24707,20 грн. у відшкодування шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 458 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду.

Зокрема, апелянт вказує, що його не було належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки у грудні 2015 року знаходився на лікуванні поза межами міста, тому заочне рішення підлягає скасуванню.

Відповідач зазначає, що він не мав можливості надати до суду першої інстанції докази, які мають істотне значення для повного та всебічного розгляду справи.

На думку апелянта, він був притягнутий за дане правопорушення до кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності, а відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, судом не взято до уваги усних пояснень представників позивача, які в судовому засіданні повідомляли, що сума позовних вимог погашена.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник Регіонального відділення Фонду зазначає, що рішення суду, на його думку, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є безпідставними, тому просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду - залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2012 року ОСОБА_2 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, а саме за те, що він 04 вересня 2006 року, працюючи на посаді директора Центру, перевищуючи свої службові повноваження, від імені Центру уклав договір сумісної діяльності з ФОП ОСОБА_3, відповідно якого Центр зобов'язався надати ФОП ОСОБА_3 одне робоче місце для реалізації продуктів харчування, в результаті чого в порушення положень ст. ст. 5, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» фактично передав ФОП ОСОБА_3 в безоплатну оренду частину нерухомого майна, що знаходилось в користуванні Центру, а саме приміщення площею 36,8 кв.м., в результаті чого охоронюваним законом державним інтересам, а також інтересам Центру, було спричинено збитки відповідно акту ревізії №4-19/013 від 22.02.2010 року, складеного спеціалістами КРУ у м. Кривому Розі У вигляді ненадходження коштів орендної плати у період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 19508 грн. 51 коп. та в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 14674 грн.91 коп., із них в дохід Центру - в сумі 19936 грн. 32 коп., в спеціальний фонд Державного бюджету України - в сумі 14243 грн. 08 коп., а всього на суму 34179 грн. 40 коп.

Крім того, вироком суду було встановлено, що 02.01.2008 року, ОСОБА_2, працюючи на посаді директора Центру, діючи умисно, перевищуючи свої службові повноваження, в порушення положень ст. ст. 5, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від імені Центру уклав з ФОП ОСОБА_4 договір оренди приміщення площею 20,97 кв.м., що знаходився в користуванні Центру, що відповідно акту ревізії №4-19/013 від 22.02.2010 року, складеного спеціалістами КРУ у м. Кривому Розі призвело до ненадходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів орендної плати у сумі 6849 грн. 32 коп., в дохід Центру - в сумі 4770 грн. 88 коп., а всього в сумі 11620 грн. 20 коп.

Таким чином, унаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 за період часу з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у спеціальний Фонд Державного бюджету України не надійшло грошових коштів у якості плати за оренду приміщень у сумі 21092 грн. 40 коп., в дохід Центру - у сумі 24707 грн. 20 коп., а всього в сумі 45 799,72 грн. (а.с. 5-9).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року, вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2012 року у відношенні ОСОБА_2 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку вказівка суду «повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця навчання». В іншій частині вирок суду у відношенні ОСОБА_2 залишено без змін (а.с. 10-13).

Задовольняючи позов прокурора в інтересах Регіональне відділення Фонду та Центру, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом першої інстанції встановлено, що обставини завдання відповідачем ОСОБА_2 матеріальної шкоди державі в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Дніпропетровській області в розмірі 21092 грн. 40 коп. та Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в розмірі 24707 грн. 20 коп. за підстав, визначених прокурором в уточненому позові, підтверджені вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.08.2012 року, який набрав законної сили. А ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2014 року, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від відбуття покарання, призначеного за ст. 365 ч. 1 КК України, згідно вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.08.2012 року, у зв'язку з декриміналізацією події - відмовлено (а.с. 5-9, 10-13, 53).

Тобто, згідно положень ст. 61 ЦПК України, ці обставини доказуванню не підлягають.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спричинена державі шкода повинна бути відшкодована відповідачем.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він був притягнутий за дане правопорушення до кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вироком суду від 01.08.2012 року, відповідач був притягнутий тільки до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, а питання відшкодування матеріальної шкоди не було вирішено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги усних пояснень представників позивача, які в судовому засіданні повідомляли, що сума позовних вимог погашена, колегія суддів не приймає до уваги, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційним судом двічі 22 червня 2016 року та 20 липня 2016 року була винесена ухвала про зобов'язання Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надати суду апеляційної інстанції оригінали і належним чином завірені копії прибуткових касових ордерів, а також інших письмових доказів на підтвердження відшкодування шкоди заподіяної ОСОБА_2 по даній справі(а.с. 160-161, 172-173). Копії зазначених ухвал були отримані 03.08.2016 року та повторно 27.09.2016 року, однак апеляційному суду не було надано письмових доказів, які б підтверджували відшкодування спричиненої відповідачем шкоди.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Доказами в розумінні ст. 57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, ОСОБА_2, в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів щодо відшкодування спричиненої ним шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що його не було належним чином про час та місце розгляду справи та він не мав можливості надати в суд першої інстанції докази, які мають істотне значення для повного та всебічного розгляду справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки апеляційному суду ОСОБА_2 також не надано доказів на підтвердження своїх доводів та зазначене не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню як недоведена, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Л.В. Митрофанова

Л.В. Михайлів