Ухвала суду № 62324199, 13.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

13 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, законним представником якої є ОСОБА_5, служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_5, яка діє як законний представник малолітньої ОСОБА_7, служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, державний нотаріус Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 Биков С.Є., про визнання майна особистою приватною власністю; за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_5, яка діє як законний представник ОСОБА_7, про визнання права на частину будинку,

в с т а н о в и л а :

Кіровський районний суд м. Кіровограда рішенням від 24 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив частково: встановив факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_10 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 13 жовтня 2001 року по 1 жовтня 2011 року.

Визнав спільним майном ОСОБА_11 та ОСОБА_10 як чоловіка та жінки, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, автомобіль TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску; визнав за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину цього автомобіля.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково: визнав особистим майном ОСОБА_10: квартиру АДРЕСА_1; автомобіль TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску; 1 млн 324 тис. 910 акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (далі - ПрАТ «Весна») загальною номінальною вартістю 132 тис. 491 грн, що складає 79,6536 % статутного фонду товариства; 64 тис. 600 грн дивідендів від діяльності цього товариства.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог ОСОБА_4 відмовив.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_9 відмовив.

Апеляційний суд Кіровоградської області 23 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 про визнання права власності, за винятком вимоги щодо автомобіля TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску, та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 скасував й ухвалив у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання права власності задовольнив частково. Визнав спільним майном ОСОБА_5 та ОСОБА_10 як чоловіка та жінки, які проживали однією сім'єю, але не перебували в шлюбі між собою:

- квартиру АДРЕСА_1;

- 925 тис. 93 акції ПрАТ «Весна» загальною номінальною вартістю 925 тис. 93 грн, що обліковуються на рахунку в цінних паперах у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик), відкритому на ім'я ОСОБА_10;

- нараховані ОСОБА_10 як акціонеру ПрАТ «Весна» дивіденди в сумі 64 тис. 600 грн.

Визнав за ОСОБА_5 право власності на:

- Ѕ частину спірної квартири;

- 462 тис. 546 акцій ПрАТ «Весна» загальною номінальною вартістю 462 тис. 546 грн;

- Ѕ частину нарахованих ОСОБА_10 як акціонеру ПрАТ «Весна» дивідендів на суму 32 тис. 300 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково.

Визнав особистим майном ОСОБА_10 339 тис. 817 акцій ПрАТ «Весна» загальною номінальною вартістю 339 тис. 817 грн, що обліковуються на рахунку в цінних паперах у ПАТ «КБ «Хрещатик», відкритому на ім'я ОСОБА_10

У задоволенні позовних вимог про визнання особистим майном ОСОБА_10 дивідендів, нарахованих йому як акціонеру ПрАТ «Весна», спірної квартири та грошових вкладів суд відмовив.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суду Кіровоградської області ухвалою від 7 травня 2015 року виправив описку в резолютивній частині рішення, а саме:

- загальну номінальну вартість 925 тис. 93 грн змінив на 92 тис. 509 грн 30 коп.;

- загальну номінальну вартість 462 тис. 546 грн змінив на 46 тис. 254 грн 60 коп.;

- загальну номінальну вартістю 339 тис. 817 грн змінив на 39 тис. 981 грн 70 коп.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнила частково; рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2015 року скасувала в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 13 жовтня 2001 року по 1 січня 2004 року та в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_10, справу в цій частині передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2015 року залишила без змін.

28 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2015 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статі 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 60, 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норма матеріального права.

На обґрунтування підстави перегляду вказаних судових рішень суду касаційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 і 20 липня 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано вказані норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу 21 жовтня 2015 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірне майно придбане ОСОБА_5 та ОСОБА_10 у період після 1 січня 2004 року, є їх спільною сумісною власністю, оскільки суди на підставі наданих сторонами та оцінених відповідно до статті 212 ЦПК України доказів установили факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_10 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства та придбання майна за спільні кошти.

Скасовуючи рішення апеляційного суду в частині встановлення факту проживання однією сім'єю в період до 1 січня 2004 року і в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 та направляючи справу в цій частині на новий апеляційний розгляд, касаційний суд звернув увагу на те, що факт спільного проживання однією сім'єю відповідно до статті 234 ЦПК України, статті 74 СК України стосується правовідносин, які виникли після 1 січня 2004 року; крім того, визнаючи право особистої приватної власності на частину спірного майна за особою, цивільна правоздатність якої, у тому числі процесуальна, припинилася у зв'язку зі смертю, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_4 може висувати вимоги щодо спірного майна у порядку спадкування після смерті батька.

Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 13 липня 2016 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, указав на порушення норм матеріального та процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;

- в ухвалі від 20 липня 2016 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, указав на те, що житлове приміщення, одержане відповідачем у період шлюбу в порядку приватизації, є його приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про безоплатну передачу конкретної квартири у приватну власність.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовими рішеннями, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року у зв'язку з її невідповідністю висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цим висновкам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, законним представником якої є ОСОБА_5, служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_5, яка діє як законний представник малолітньої ОСОБА_7, служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, державний нотаріус Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 Биков С.Є., про визнання майна особистою приватною власністю; за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_5, яка діє як законний представник ОСОБА_7, про визнання права на частину будинку відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко