Ухвала суду № 62324198, 26.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М.,Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Дніпроводоканал» про зобов'язання виконати певні дії,

встановила:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 серпня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу касаційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 4 ЦК України, частини третьої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», пункту 10, 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Постанова № 630), постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 1 червня 2011 року № 869.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що у період до 24 жовтня 2014 року проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки повинно було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг. При цьому судом зазначено, що в спірний період вартість повірки лічильників не була включена до тарифів на водопостачання та водовідведення. Апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відмову в позові, оскільки витрати за періодичної повірки засобів обліку не відшкодовуються через діючі тарифи на комунальні послуги, а КП «Дніпроводоканал» не може здійснювати повірку лічильників за власний рахунок, як це передбачено частиною третьою ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 13 липня 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що суд не перевірив наявність у фактора прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи, що не є суб'єктом господарювання.

- від 13 квітня 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що суд не звернув уваги на те, що позивачем не доведено факту отримання ним права вимоги за кредитним договором та договорами поруки. Копія договору про відступлення прав вимоги належним чином не завірена, зміст певних пунктів прихований, а з додатку до договору взагалі неможливо встановити розмір грошового зобов'язання, по якому передається право вимоги.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Дніпроводоканал» про зобов'язання виконати певні дії за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 серпня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук