Ухвала суду № 62324191, 26.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Самсіна І.Л., -

розглянувши заяву Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ДСНС, Бази ресурсного забезпечення та аварійно-рятувальних робіт ДСНС, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 серпня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДСНС середньої заробітної плати з урахуванням виплат та надбавок постійного характеру за час вимушеного прогулу за період з 9 січня 2014 року по 17 грудня 2014 року скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДСНС звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2010 року, 21 лютого 2013 року, 15 вересня 2015 року, 15 і 22 березня 2016 року та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та невідповідність оскаржуваної ухвали викладеному у постанові Верховного Суду України висновку.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 236 КАС передбачено, що не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками касаційного провадження.

Оскільки ухвала касаційного суду, про перегляд якої подана заява, в частині скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд не перешкоджає провадженню у справі, то в цій частині вона не може бути предметом оскарження до Верховного Суду України.

Постанова Пленуму Верховного Суду України, на яку посилається заявник, не може бути прикладом невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку, оскільки підставою для такого є лише рішення цього суду, постановлене у конкретній судовій справі щодо подібних правовідносин.

Крім того, долучену ухвалу суду касаційної інстанції від 15 березня 2016 року не можна вважати такою, що дає передбачені пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цим рішенням не вирішено спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, постанова не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Аналіз інших долучених судових рішень та оскаржуваної ухали не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин, встановлених судами, та у спорах, що виникли у правовідносинах, які не є подібними.

Так, згідно з оскаржуваною ухвалою суд касаційної інстанції вирішував питання правомірності не призначення полковника ОСОБА_2 на посаду начальника Бази ресурсного забезпечення та аварійно-рятувальних робіт ДСНС та його звільнення зі служби у запас.

Тоді як предметом розгляду в інших справах були вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, виплати вихідної допомоги при звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ України та Збройних Сил України, щодо обчислення пенсії військовослужбовця.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ДСНС заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Бази ресурсного забезпечення та аварійно-рятувальних робіт ДСНС, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу та стягнення коштів за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков

І.Л. Самсін