Ухвала суду № 62323993, 19.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

19 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 27 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 вересня 2015 року, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 вересня 2015 року залишила без змін.

3 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 42 Конституції України та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаного судового рішення, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано зазначені норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаного судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 21 березня 2011 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 10 травня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, ухваливши рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що між сторонами виникли зобов'язання, що випливають з кредитного договору, а оскільки боржник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання, то відповідна заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Разом з тим у рішеннях суду касаційної інстанції, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- у судовому рішення від 20 жовтня 2010 року касаційний суд, скасувавши судові рішення в частині задоволення позовних вимог позивача про визнання кредитного договору недійсним та стягнення процентів за договором банківського вкладу й ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункт 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 № 483, а також пункт 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 № 168;

- в ухвалі від 25 травня 2016 року касаційний суд, залишивши судові рішення без змін, виходив з того, що спірний кредитний договір не відповідає встановленим на час його укладення вимогам законодавства і містить несправедливі умови, яким позивач, укладаючи кредитний договір, не надав дійсної оцінки; крім цього, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що зазначена в договорі сума кредиту не відповідає його умовам і вартості кредиту.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 21 березня 2011 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цьому висновку.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк