Ухвала суду № 62320617, 29.10.2016, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/99/16-к

Провадження № 1-кс/603/30/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2016 р. м.Монастириська

Слідчий суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіян І. М.

за участі секретаря судового засідання Сандалюка О.В.,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, раніше судимого,

за участю:

прокурора Петрівської І.А.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника підозрюваного ОСОБА_3

старшого слідчого СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Старшим слідчим СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області майором поліції ОСОБА_1 до Монастириського районного суду Тернопільської області внесено клопотання, погоджене начальником Монастириського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури юристом 3 класу ОСОБА_4, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12016210140000016 від 28.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Старший слідчий СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області в клопотанні вказує на те, що в першій декаді червня 2015 року близько 22 години у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виник злочинний намір направлений на незаконне заволодіння мотоциклом моделі МТ-10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився на території нежилого домогосподарства, за адресою: вул.Злуки 37 м.Монастириська та належить ОСОБА_6

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, ОСОБА_2 за попередньою змовою, тобто заздалегідь домовившись із ОСОБА_5, у вказаний час спільно направились до нежилого домогосподарства, що за адресою: вул.Злуки 37 м.Монастириська, де зайшли на територію даного домогосподарства, переконавшись при цьому що за їхніми діями ніхто не спостерігає, підійшли до мотоцикла моделі МТ-10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився за будинком на подвірї вказаного домогосподарства, та всупереч волі власника транспортного засобу ОСОБА_6, незаконно ним заволоділи, шляхом викочування, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 1894 грн. 34 коп.

У подальшому, після незаконного заволодіння мотоциклом моделі МТ-10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 провели його розукомплектування та відчуження деталей.

Умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні мотоциклом моделі МТ-10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 Кримінального Кодексу України.

У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, українець, раніше судимий, а саме: 13.05.1997 року Монастириським районним судом Тернопільської області за ч. 3 ст. 81 КК України до позбавлення волі на термін 3 роки; 26.12.2005 року Монастириським районним судом Тернопільської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на термін 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців; 23.02.2006 року Монастириським районним судом Тернопільської області за ч. 3 ст. 162 КК України до позбавлення волі на термін 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік; 16.06.2006 року Монастириським районним судом Тернопільської області за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на термін 1 рік, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 2 роки 3 місяці по вироку Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.02.2006 року, загальний термін відбування 3 роки 3 місяці; 18.05.2011 року Бучацьким районним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на термін 3 роки 6 місяців, 04.02.2015 року Монастириським районним судом Тернопільської області засудженому встановлено адміністративний нагляд строком 1 рік.

В звязку з тим, що місцеперебування підозрюваного не встановлено 28.01.2016 року ОСОБА_2 був оголошений в розшук.

29 жовтня 2016 року о 07 год. 30 хв. ОСОБА_2 був затриманий по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

29 жовтня 2016 року о 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаного злочину, пердбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення досудовим слідством підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.

За таких обставин старший слідчий СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області вважає, що загроза покарання у вигляді позбавлення волі дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі буде переховуватися від органу досудового розслідування, та може знову вчинити кримінальне правопорушення, а тому існує ризик, передбачений п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, слідчий в судовому засіданні послався на п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, як на підставу обґрунтованості свого клопотання.

Враховуючи наявність вищенаведених ризиків та з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, встановленню всіх обставин злочинної діяльності ОСОБА_2, старший слідчий СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області в клопотанні просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Петрівська І.А. у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав зазначених у клопотанні, окрім цього вказала на ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив з приводу застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на його думку, він став на шлях виправлення, має постійне проживання у м.Івано-Франківську де орендує житло та працює у цьому населеному пункті.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_3 просив обрати підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, оскільки вважає, що саме цей запобіжний захід може запобігти ризикам. Окрім цього зазначив, що у підозрюваного ОСОБА_2 є обґрунтовані підозри на інфекційну хворобу туберкульоз відкритого типу, що буде перешкодою в триманні підозрюваного ОСОБА_2 в місцях попереднього увязнення.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку прокурора, старшого слідчого СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області, пояснення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з документів наданих суду старшим слідчим СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області, що дійсно в Монастириському відділенні поліції Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, знаходиться кримінальне провадження №12016210140000016 від 28.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Як вбачається із наданих суду матеріалів клопотання ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як випливає із пояснень слідчого він вважає, що клопотання обґрунтовується наявністю ризиків передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Оцінюючи подані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає їх достатніми для обґрунтування запропонованого у клопотанні запобіжного засобу.

При цьому, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 289 КК), за який передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років та який був скоєний ним в період не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості, з корисливих мотивів. Його дії, як і сам ОСОБА_2, як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_2 може залишити місце проживання, ухилятися від слідства і суду, вчиняти інші протиправні діяння, зокрема здобувати собі як ніде не працююча особа матеріальні засоби для існування, через що застосування до нього більш мякого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Також, слідчий суддя приходить до даного висновку на підставі того, що згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У зв'язку з чим, на підставі вимог ч. 1 ст. 178 КПК України та наданих стороною кримінального провадження доказів, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тому підстав для відмови у задоволенні клопотання не вбачається.

Суд не бере до уваги пояснення підозрюваного щодо його проживання в м.Івано-Франківську та те, що він працює в цьому населеному пункті, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих пояснень підозрюваний не представив.

Разом з тим, суд також не бере до уваги посилання прокурора щодо незаконного впливу підозрюваним на потерпілого чи свідка у цьому кримінальному провадженні, оскільки доказів на підтвердження цього прокурором Петрівською І.А. не подано.

Слідчий суддя також не бере до уваги застереження вказане захисником підозрюваного адвокатом ОСОБА_3 з приводу можливої хвороби підозрюваного, яка перешкоджатиме триманню його в місцях попереднього увязнення, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи, що Україна визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, то застосування судами цієї Конвенції має здійснюватись з обов'язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав.

Позитивний обовязок із захисту осіб позбавлених свободи, згідно зі ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також покладено на державу. Проте, як вказував Суд, «не можна тлумачити цю статтю як таку, що накладає загальне зобовязання звільняти взяту під варту особу за станом здоровя чи поміщати її до лікарні загального режиму для надання їй якогось конкретного виду лікування […]. Згідно з цим положенням, держава зобовязана забезпечити особі такі умови тримання під вартою, які не суперечать принципу поваги до її людської гідності, і щоб ні форма, ні спосіб здійснення зазначеного заходу не завдавали їй душевних мук та інших страждань понад ту неминучу міру, що зазвичай притаманна утриманню під вартою, і щоб, зважаючи на практичні вимоги увязнення, її здоровя і загальний стан були належно забезпечені, окрім іншого, і шляхом надання їй потрібної медичної допомоги (рішення у справі Кудла проти Польщі від 26.10.2000 року.

Отже, наявність певної хворобу у підозрюваної особи не перешкоджає взяттю такої особи під варту в разі законних підстав для цього, однак вимагає від державних органів забезпечити належні умови тримання під вартою й лікування.

З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя не вбачає застосування більш мякого запобіжного заходу про який просить захисник, оскільки такий захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_2 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Приписами ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З врахуванням сімейного та майнового стану підозрюваного ОСОБА_2, а саме того, що останній розлучений, проживає без інших членів сімї, самостійного доходу немає, є особою середнього віку, слідчий суддя вважає, що підозрюваному слід визначити заставу в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого законом.

Керуючись ст.ст. 177. 178, 183, 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Монастириського відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді триманняпід вартою строком на шістдесят днів із триманням у Чортківському слідчому ізоляторі м.Чорткова Тернопільської області.

Строктриманняпідвартою ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання підозрюваного тобто із 07 год. 30 хв. 29 жовтня 2016 року.

Датою закінчення дії ухвали вважати 07 год. 30 хв. 27 грудня 2016 року.

Визначити ОСОБА_2 розмір застави в розмірі 35 мінімальних заробітних плат, що складає 48230 (сорок вісім тисяч двісті тридцять) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (одержувач ТУ ДСА України у Тернопільській області, код одержувача 26198838, р/р 37319038003454, МФО 820172, банк одержувача: Державна казначейська служба України м.Київ).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_2 строком на 60 днів наступні обовязки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Розяснити ОСОБА_2, що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних на те причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя І.М. Галіян