Ухвала суду № 62320097, 27.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1516/16

Номер справи місцевого суду: 522/18471/16-к

Головуючий у першій інстанції Попревич

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Котелевського Р.І., Прібилова В.М.,

секретаря Леписієнко І.О.,

за участю: прокурорів Бойченко К.О., Одабашян С.С.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою відносно ОСОБА_2, підозрюваного у кримінальному провадженні №12014160500001323 від 19 лютого 2014 року, -

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, депутата Одеської міської ради VII скликання, на час вчинення кримінального правопорушення працюючого першим заступником голови Одеської обласної державної адміністрації, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимого,

підозрюваного у кримінальному провадженні №12014160500001323 від 19.02.2014 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 і ч. 1 ст. 294, ст. 340 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Починаючи з 22.11.2013 року, у м. Києві, на майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України та зміни чинної влади.

З метою залякування учасників акцій протесту, протидії активістам руху «Євромайдан», службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, протягом січня - лютого 2014 року, бажаючи якнайдовше зберегти свої владні повноваження та усунути перешкоди з боку активістів «Євромайдану», припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, розробили порядок протидії учасникам зазначених протестів в регіонах України, у тому числі шляхом їх залякування відповідними незаконними силовими акціями, в порушення вимог ст. 39 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Так, протягом січня 2014 року перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 (призначений на посаду 19.12.2013 розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 №189/к-2013), за попередньою домовленістю з іншими, на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою своєчасного реагування на зібрання протестувальників проти дій тодішньої влади, їх залякування та придушення організованих ними мирних акцій на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України та зміни чинної влади, вжили необхідні заходи для пошуку, залучення та розміщення у м. Одесі, в тому числі в міських санаторіях, організованих груп чоловіків, загальною чисельністю близько 200 осіб, забезпечених необхідною екіпіровкою, засобами індивідуального захисту, дерев'яними кийками, битками, металевими прутами, тощо для нанесення тілесних ушкоджень мітингувальникам.

19.02.2014 року, у першій половині дня, ОСОБА_2 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, які знаходились з ним у злочинній змові, отримали інформацію про заплановане мирне зібрання громадян поблизу Одеської обласної державної адміністрації на пр. Шевченка, буд.4 у м. Одесі на підтримку учасників «Євромайдану» на майдані Незалежності у м. Києві, яке викликало підвищений інтерес з боку мешканців Одеського регіону та очікувалась явка значної кількості учасників. Цього ж дня, близько 14.00 години, на площі перед будівлею Одеської обласної державної адміністрації, розташованої за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 4, розпочався проукраїнський мирний проти розстрілу мирних громадян на майдані Незалежності у м. Києві та в підтримку європейського вектору зовнішньої політики України, у якому прийняло участь близько 50 осіб.

При цьому ОСОБА_2 та невстановлені досудовим розслідуванням особи вжили неофіційні заходи для доставки вищевказаних груп чоловіків, забезпечених необхідною екіпіровкою, засобами індивідуального захисту, дерев'яними кийками, битками, металевими прутами, розпорядився щодо силового припинення останніми мирного зібрання громадян, які перебували в цей час на площі перед будівлею Одеської обласної державної адміністрації, за явної відсутності для цього будь-яких підстав, грубо порушуючи вимоги ст.ст. 22 та 39 Конституції України, ст. 1 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод.

На виконання вказівки ОСОБА_2, дії якого були узгоджені з іншими, на даний час не встановленими спільниками, вищезазначені озброєні чоловіки, у кількості близько 200 осіб, грубо порушуючи громадський порядок, використовуючи свою чисельну перевагу, учиняючи опір представникам влади, спробували прорвати кордон із числа співробітників ГУМВС України в Одеській області, які забезпечували громадський порядок, та безпідставно застосували проти неозброєних мирних протестувальників та журналістів заздалегідь заготовлені для спричинення їм тілесних ушкоджень дерев'яні бити, кийки та металеві прути, наносячи ними, а також руками та ногами удари по різним частинам тіла, застосувавши, таким чином, до них насильство, спричинивши декільком з них тілесні ушкодження середньої тяжкості та пошкодивши належне їм майно, після чого організовано покинули місце події, використовуючи автотранспорт, на якому прибули.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 294 КК України: організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях, за попередньою змовою групою осіб.

22.09.2016 року ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 і ч. 1 ст. 294 КК України.

23.09.2016 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси щодо підозрюваного ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 8 000 668 гривень.

29.09.2016 року підозрюваний ОСОБА_2 звільнений з-під вартий після внесення застави.

В той-же день ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.28 ч. 1 ст. 294 і ст. 340 КК України.

30.09.2016 року прокурор звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2 із застави на тримання під вартою, мотивуючи клопотання наявністю у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_2 у вчиненні середньої тяжкості та тяжкого злочинів, передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме - можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, а також неможливістю запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року в задоволенні вищевказаного клопотання було відмовлено.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що прокурор в судовому засіданні не довів наявність підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки до підозрюваного вже застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, що перевищує максимально допустимий розмір застави та є достатнім для запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам. При цьому слідчий суддя зазначив, що наявність у кримінальному провадженні підозри стосовно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.340 КК України, з кваліфікуючою ознакою - застосування насильства, не є достатньою підставою для зміни раніше застосованого запобіжного заходу, оскільки в долучених до клопотання матеріалах відсутні достатні докази, на підставі яких можна було би зробити висновок, що саме підозрюваний ОСОБА_2 вчинив інкриміновані йому діяння. Крім того, суддя зазначив, що визначення чи невизначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є правом, а не обов'язком слідчого судді. На підставі викладеного слідчий суддя дійшов висновку про недоцільність зміни застосованого до ОСОБА_2 запобіжного заходу, оскільки він в повній мірі здатний запобігти заявленим у кримінальному провадженні ризикам.

На дану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та змінити застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід із застави на тримання під вартою.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги прокурор вказує, що підозрюваний ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні середньої тяжкості та тяжкого злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, які викликають підвищений суспільний резонанс та підривають авторитет державних органів та довіру громадян до системи органів державної влади.

Вказує, що у кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме - можливість підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вважає, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_2 та виконання ним покладених на нього обов'язків щодо запобігання заявленим ризикам, у зв'язку з чим у кримінальному провадженні є необхідність у зміні запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_2 із застави на тримання під вартою.

На думку прокурора, слідчий суддя вищевказаних обставин не врахував та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача; виступ прокурорів, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити; пояснення підозрюваного ОСОБА_2 та доводи його захисника - адвоката ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржувану ухвалу без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно зі ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш мякого запобіжного заходудля запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоровя підозрюваного; міцність його соціальних звязків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, (далі ЄСПЛ), при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обовязково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В рішенні ЄСПЛ у справі «Будан проти України» суд наголошує на тому, що для того щоб позбавлення свободи вважати несвавільним, недостатньо лише відповідності цього заходу вимогам національного законодавства, він також має біти необхідним за конкретних обставин.

Відповідно рішення ЄСПЛ справа «Луценко проти України» від 19.11.2012 року, вбачається, що статтею 5 Конвенції гарантується основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції і кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалося за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що слідчийсуддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 із застави на тримання під вартою.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження на час розгляду клопотання обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, які прокурор довів у судовому засіданні.

Як того вимагає закон, слідчий суддя перевірив наявність ризиків, про які наголошував слідчий у клопотанні та вірно прийшов до висновку про відсутність на час розгляду клопотання слідчого реальних ризиків, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи і не доведені прокурором в судовому засіданні.

Слідчий суддя на переконання апеляційного суду, вірно дійшов висновку, що задля забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обовязків в даному кримінальному проваджені до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8000 668 гривен, що значно перевищує максимальний розмір, визначений ч. 4 ст.183 КПК України та є достатнім стимулом для уникнення ризиків, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Апеляційний суд враховує, що тримання під вартою особи є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і на даній стадії досудового розслідування, по даній конкретній справі, враховуючи тяжкість можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, суд, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку, що незважаючи на наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, з урахуванням презумпції невинуватості, підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про відсутність необхідності зміни запобіжного заходу підозрюваному та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного дають достатні підстави вважати, що на даний час відсутні зазначені слідчим у клопотанні ризики.

Прокурором в судовому засіданні апеляційного суду не надано жодних доказів про порушення підозрюваним ОСОБА_2 процесуальних обовязків, які на нього було покладено, а також про існування реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, прокурор заявив апеляційному суду, що на даний час існують тільки припущення щодо існування ризиків, зазначених у клопотанні та апеляційній скарзі і підтвердив, що підозрюваним ОСОБА_2 жодним чином не порушувалися обовязки, покладенні на нього рішенням суду.

Апеляційний суд, за наведених вище обставин вважає, що слідчим та прокурором не було доведено наявність достатніх підстав, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України і є реальна потреба в застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому ухвала слідчого судді є вмотивованою та законною. Інших доказів, які б не були предметом дослідження слідчим суддею, апеляційному суду не представлено.

При апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасуванняухвали слідчого судді, не встановлено.

На підставі викладеного, апеля ційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 177, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою відносно ОСОБА_2, підозрюваного у кримінальному провадженні №12014160500001323 від 19 лютого 2014 року - без зміни.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Прібилов