Ухвала суду № 62318991, 26.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"26" жовтня 2016 р. Справа № 806/1053/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 17.10.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 № 36.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи з 17.10.2014 внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 у період з 05.08.1982 по 17.11.2000 проходив військову службу, зокрема в період з 08.09.1986 по 23.09.1988 - на території Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії, та приймав участь у бойових діях. У 1988 році отримав осколкові поранення голови, лівої руки, обох ніг.

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 1984 від 18.07.2014 встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, обох ніг (контузія головного мозку) підтверджені висновком спеціаліста у галузі медичної експертизи № 1315/Ж від 12.07.2014, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку "Наслідків ЗЧМТ у вигляді стійкого цефалічного і астеноневротичного синдромів. ЦАС. ДЕП ІІ ст. з частими церебросудинними кризами. ГХ ІІ ст., кризового перебігу. СН ІІ А.Двобічного коксартозу ІІ-ІІІ ст.", що підтверджується медичними та військово - обліковими документами, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Наведене підтверджено витягом з протоколу № 1984 від 18.07.2014 та висновком спеціаліста у галузі медичної експертизи № 1315/Ж від 12.07.2014, долученими до матеріалів справи (а.с. 20-22).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №078631 від 21.10.2014, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 17.10.2014 - поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 23).

Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2015 ОСОБА_3 подав до Баранівського РВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із отриманням другої групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. До заяви, на виконання пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, позивач додав: копію довідки МСЕК № 078631; копію витягу з протоколу ЦВЛК; копію висновку судово - медичної експертизи; копію військового квитка; копію паспорта; копію ідентифікаційного номера; копію картки реквізитів; копію довідки командира в/чА-0279 (а.с. 25).

В подальшому, вказану заяву разом з приєднаними документами третьою особою було скеровано до Міністерства оборони України.

Як видно із витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 № 36, затвердженого Міністерством оборони України, розглянувши подані документи ОСОБА_3, комісія прийняла рішення про повернення поданих документів до Житомирського обласного військового комісаріату на доопрацювання. Висновок Комісії про направлення на доопрацювання документів обґрунтовано тим, що в поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача до адміністративного суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, оскільки ним подано до Баранівського РВК разом з заявою повний перелік документів, визначених Наказом Міністерство оборони України від 14.08.2014 року № 530, а відтак рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом від 20.05.2016 № 36 є протиправне. Однак, позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняття рішення про виплату одноразової допомоги задоволенню не підлягає, оскільки це є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України, крім того суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу державної влади. Щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд вказав, що це є його правом, а тому має застосовуватися у виключних випадках, однак в даному разі позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини першої статті 16-2 наведеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Так, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (пункт 8 Постанови №975).

З матеріалів справи вбачається, що третя інвалідності встановлена позивачу з 17.10.2014 року (а.с. 23). Відтак, суд вірно вказав, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 17.10.2014, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_3 при первинному огляді встановлена третя група інвалідності.

Суд вірно зазначив, що дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014, а інвалідність третьої групи була встановлена 17.10.2014 під час первинного огляду.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент первинного огляду МСЕК позивача) визначалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи № 21-446а14 та № 21-135а15 відповідно).

Так, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Таким чином, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у період з 05.08.1982 по 17.11.2000 він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення.

Щодо відсутності у поданих матеріалів документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, то суд правильно зазначив, що форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Наведена правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 у справі К/800/7338/13.

У свою чергу, підпунктами б), г) пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. N 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за N 1109/15800, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I - II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

За змістом пункту 21.21 указаного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відтак, витяг з протоколу ЦВЛК № 1984 від 18.07.2014 та висновок спеціаліста у галузі медичної експертизи № 1315/Ж від 12.07.2014 по своїй суті свідчать, що поранення та захворювання ОСОБА_3 не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, суд вірно зазначив, що позивач має статус інваліда війни (а.с. 24) та за період військової служби був нагороджений знаком ЦК ВЛКСМ "Воинская доблесть" 05.12.1987 (а.с. 45) та орденом "За службу Родине" від 20.06.1988.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач як військовослужбовець отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, а тому рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги від 20.05.2016 № 36 є протиправним.

Щодо вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Згідно пунктів 12, 13 Постанови № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

Судом встановлено, що на час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ № 530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 за №1294/26071.

Відповідно до пункту 4.6 Наказу № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно пункту 4.8 Наказу № 530, подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Наказу № 530).

Аналізуючи зазначені правові норми суд правильно вказав, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із заявою від 27.11.2015 подано повний перелік документів, перелічених у Наказі № 530, які військкоматом було надіслано до Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Проте, відповідач, безпідставно повернув заяву позивача на доопрацювання до Житомирського ОВК, що не передбачено жодним нормативним документом.

З огляду на викладене, відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Ураховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008, постановах Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 справа №К/800/34016/14 та від 05 липня 2016 року справа К/800/3396/16.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

Втім, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Вказане є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову в частині зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 3 групи з 17.10.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

З'ясувавши дійсні обставини справи, суд першої інстанції вірно застосував норми статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та вийшов за межі позовних вимог, зобов'язав Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву і документи ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи з 17.10.2014 внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ч.1 ст.267 КАС України, то суд вірно зазначив, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду і має застосовуватися у виключних випадках.

Постанова у частині відмови у задоволені позову позивачем не оскаржується.

Суд першої інстанції належним чином дослідив представлені докази, надав їм відповідну правову оцінку та зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" липня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/ ОСОБА_3 АДРЕСА_1,12746

ОСОБА_6-представник позивача, АДРЕСА_2,

м.Житомир, 10000

3- відповідачу/ Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6,м.Київ,03168

ОСОБА_7-представник, АДРЕСА_3

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. С.Параджанова,4,Житомир,10001,