Ухвала суду № 62318977, 27.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"27" жовтня 2016 р. Справа № 806/1077/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірними дій,зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, та просив визнати неправомірними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Також, просив зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту б пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у порядку, передбаченому Порядком призначенняі виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України, які полягають у поверненні заяви позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 29 грудня 2015 року встановлено інвалідність II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомогу як інваліду 2 групи з 29 грудня 2015 року відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року з урахуванням встановлених судом обставин стосовно того, що ОСОБА_5 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід 2 групи з 29 грудня 2015 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають нормам ч.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ та п.11 Порядку №975.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_4, проходив військову службу у збройних силах з 10 листопада 1987 року до 25 листопада 1989 року (а.с. 19-21). У період травень 1988 року - січень 1989 року позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан, де в той час велись бойові дії та приймав участь у бойових діях (а.с.17).

У 1988 році позивач отримав контузію - множинне вогнепальне поранення нижніх кінцівок.

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) Київського міського бюро судово-медичних експертиз №116/в від 24 листопада 2010 року рубці на шкірі ОСОБА_4 є наслідком загоєння ран, які могли виникнути у результаті вогнепальних поранень, отриманих під час участі у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан (а.с.13).

Внаслідок чого, 29.12.2010 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу з 24.12.2010 була встановлена третя група інвалідності. Зокрема, комісією було встановлено, що поранення, контузія та захворювання, отримані позивачем, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

04.01.2016 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 29.12.2015 року.

04.02.2016 ОСОБА_4 звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 29 грудня 2015 року другої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у порядку, передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 . Житомирським ОВК заява разом з приєднаними документами була скерована до Міністерства оборони України.

Однак, як вбачається з витягу Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016 № 20, затвердженого Міністерством оборони України, комісія прийняла рішення про повернення поданих документів до Житомирського обласного військового комісаріату на доопрацювання, оскільки, позивачем документально не підтверджено настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Суд першої інстанції перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу зазначеної відповіді на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дійшов висновків, що відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон № 2011- XII). Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Враховуючи приписи зазначених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Отже, виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, оскільки застосування зазначеної статті пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи відповідача є безпідставними.

В свою чергу, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, яка набрала чинності 24.01.2014 року.

Згідно п.п.12, 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, розпорядник бюджетних коштів, тобто відповідач, мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком №975.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016 (п.47) про повернення матеріалів для доопрацювання, є протиправним, оскільки у відповідача відсутні підстави та повноваження щодо прийняття такого рішення. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції з метою захисту прав позивача на отримання одноразової допомоги, зобов'язав Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі та порядку, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з прийняттям відповідного рішення з урахуванням викладених судом обставин у даній справі.

Доводи апелянта про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975, оскільки другу групу інвалідності встановлено при повторному освідуванні, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4, у зв'язку із встановленням йому вперше з 24.12.2010 інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував.

Друга група інвалідності встановлена позивачу з 29.12.2015, отже, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 29.12.2015, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_4 при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України.

В розумінні вимог цієї ж статті Позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

На день подання Позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок N 975).

З огляду на вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції, що дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014, а інвалідність 2 групи була встановлена 29.12.2015 під час повторного огляду. Крім того, суд зазначає, що Постанова № 975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 10.03.2015 (справа № 21-563-а-14), про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Згідно із приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки цієї постанови Верховного Суду України є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем всупереч п.11 Порядку №975 не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Слід зазначити, що форма документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Судом встановлено, що проводилось судово - медичне обстеження ОСОБА_4 для визначення причинного зв'язку отриманих травм під час військової служби у країнах, де велись бойові дії, за результатами якої складено акт № 116/в від 24.11.2010 на підставі якого приймалося рішення Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №1209 від 02.12.2010). Згідно обставин справи, в акті зазначено, що позивач в 1988 році отримав осколочні поранення обох ніг.

Саме на підставі акту судово-медичного обстеження Центральна військово - лікарська комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України прийняла рішення від № 1209 від 02.12.2010, яким встановлено, що позивачем поранення (контузія, та захворювання), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зазначені документи засвідчили про відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданих позивачем документів, зокрема і акту обстеження і рішення ЦВЛК достатньо для підтвердження права ОСОБА_4 на отримання одноразової грошової допомоги по 2 групі інвалідності, яке виникло з моменту встановлення інвалідності з 29.12.2015 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "28" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10005

3- відповідачу Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6,м.Київ,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. С.Параджанова,4,м.Житомир,10001

5 - представнику відповідача ОСОБА_6 АДРЕСА_2