Постанова № 62316916, 27.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26789/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Белової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04 грудня 2015 року №0007512204 та №0007522204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Друкарське Мистецтво» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання,вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази наїх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мега-Поліграф» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, за результатами якої складено Акт від 29 жовтня 2015 року №957/22-04/32114278.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 51 285,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 729 944,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом 04 грудня 2015 року винесено податкові повідомлення-рішення, а саме : №0007522204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 76 927,50 грн., а також №0007512204, яким ТОВ «Мега-Поліграф» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 094 916,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентами лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок «безтоварності» спірних операцій є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2013 року між ТОВ «Мега-Поліграф» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання консультаційних послуг №11/03-13, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги, з питань, передбачених пунктом 1.2 договору, а замовник зобов'язується сплачувати послуги виконавця.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено перелік питань, послуги з яких виконавець зобов'язується надавати замовнику, а саме: консультації у сфері ЗЕД, аналіз документів, договорів, наказів, офіційного листування; представництво інтересів замовника у будь-яких органах та організаціях з приводу господарської діяльності замовника, яка пов'язана із зовнішньоекономічною діяльністю замовника.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) протягом березня-грудня 2013 року, виконавець виконав обумовлені договором роботи (надав послуги), а саме: підготував документів до митного оформлення.

Позивач зазначає, що метою придбання консультаційних послуг у ФОП ОСОБА_3 стала необхідність підготовки документів до митного оформлення, а відсутність в штаті спеціалістів з митного оформлення товарів, митних брокерів та спеціалістів із зовнішньоекономічної діяльності унеможливило виконання вказаних робіт.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, які б дали можливість ідентифікувати участь саме ФОП ОСОБА_3 у виконанні робіт щодо підготовки документів до митного оформлення, не вказано, які саме дії вчинено контрагентом позивача з метою виконання обумовлених послуг, їх обсяг, результати та їх фактичне використання в межах господарської діяльності позивача. Так само не надано обґрунтування вартості вказаних послуг.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що спірні господарські операції з ФОП ОСОБА_3 мають реальний характер, а відтак, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованим.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Друкарське Мистецтво», з огляду на таке.

Між ТОВ «Мега-Поліграф» (покупець) та ТОВ «Друкарське Мистецтво» (постачальник) було укладено низку договорів поставки, а саме: від 31 липня 2014 року №31/07/14, від 19 травня 2014 року №19/05/14, від 20 травня 2014 року №20/05/14, від 26 травня 2014 року №26/05/14, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату на умовах і в строки, передбачені цим договором.

Згідно договору про виконання роботи від 05 травня 2014 року №05/05/14, укладеного між ТОВ «Мега-Поліграф» (замовник) та ТОВ «Друкарське Мистецтво» (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування, налагодження та ремонту обладнання, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах, в строки та розмірах, які обумовлені договором.

30 Квітня 2014 року між ТОВ «Мега-Поліграф» (замовник) та ТОВ «Друкарське Мистецтво» (виконавець) укладено договір про надання послуг №30/04/14, згідно якого виконавець зобов'язується виконати роботи (порізка паперу, пакування продукції, вкладка листівок, підрізка друкованих видань, розбірка обкладинок, прошивка друкованих видань), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами, а саме: Договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами.

Вищеозначені документи відповідають положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, на момент підписання Договорів та їх виконання контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно актів надання послуг та рахунків на оплату ТОВ «Друкарське Мистецтво» поставило позивачу товар (піддони, стрічка поліпропіленова, дріт оцинкований, фарба, проявник, підшипник гірок тощо) та надало послуги наступні послуги: комплекс робіт по технічному обслуговуванню друкарських машин, пакування продукції, вкладка листівок, підрізка друкованих видань, розбірка обкладинок.

Крім того, колегія суддів враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Аналізуючи доводи податкового органу, викладені в акті перевірки про неправомірність формування податкового кредитку з податку на додану вартість за взаємовідносинами із ТОВ «Друкарське Мистецтво», колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно посилань податкового органу на податкову інформацію, викладену в актах про неможливість зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Друкарське Мистецтво», слід вказати на таке.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізуються шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що Актами звірки контрагентів ТОВ «Друкарське Мистецтво» встановлена неможливість проведення зустрічної звірки. Тобто, жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Таким чином, посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Друкарське Мистецтво» не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі №К-30752/10).

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факт транспортування або отримання транспортних спірних послуг, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, і не спростовує факту здійснення господарських операцій.

Так само стосовно посилань податкового органу на відсутність у ТОВ «Друкарське Мистецтво» необхідних ресурсів для виконання спірних договірних зобов'язань , колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами чинного законодавства господарська діяльність товариства може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів третіх осіб, шляхом укладання цивільно-правових угод та господарських договорів, - з огляду на що доводи податкового органу про відсутність у певних контрагентів трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності також не вважає належними доказами «фіктивності» спірних операцій.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні судові рішення з приводу визнання спірних правочинів недійсними, немає відомостей щодо наявності таких, що набрали законної сили вироків суду, у кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України посадовими особами його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, сум за спірними господарськими операціями з ТОВ «Друкарське Мистецтво», - з огляду на що дійшла висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2015 року №0007512204.

Таким чином, доводи апеляційної скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Натомість, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2015 року №0007512204, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2015 року №0007512204.

Податкове повідомлення-рішення 04 грудня 2015 року №0007512204 визнати протиправним та скасувати.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С