Постанова № 62316477, 24.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа № 922/2794/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 07.06.2016

ОСОБА_2, свідоцтво №1215 від 04.07.2013

відповідача ОСОБА_3, дов. №69/юр від 01.09.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків (вх. №2709 Х/2-8)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2016 по справі №922/2794/16

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м. Харків

про стягнення 8639326,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2016 по справі №922/2794/16 (суддя Кухар Н.М.) клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" залишено без розгляду. Роз'яснено позивачу, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку.

Позивач ТОВ "Стальконструкція", із зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2016 про залишення позовної заяви ТОВ "Стальконструкція" у справі №922/2794/16 без розгляду скасувати, у задоволенні клопотання відповідача відмовити, справу направити до господарського суду Харківської області для продовження розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність повноважень представника ОСОБА_1 на представництво інтересів позивача - ТОВ "Стальконструкція" та не врахував положення ст. 41, ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що призвело до прийняття неправомірного рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 апеляційну скаргу ТОВ "Стальконструкція" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.10.2016 року.

21.10.2016 представником відповідача через відділ документального забезпечення надано заяву про відкладення розгляду справи у звязку із необхідністю підготовки відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Стальконструкція".

У поданому 24.10.2016 через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу (вх. №10751) представник ТОВ "ФКМ-4" проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2016 по справі №922/2794/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 24.10.2016 представник позивача та арбітражний керуючий ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

За наслідками розгляду наданої представником відповідача заяви про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні з огляду на те, що останній мав достатньо часу для ознайомлення з апеляційною скаргою позивача та подання на неї відзиву, 21.10.2016 в суді апеляційної інстанції ознайомився з матеріалами справи, а також через обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про розгляд апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

У серпні 2016 року ТОВ "Стальконструкція" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "ФКМ-4" заборгованості з оплати вартості прийнятих останнім робіт, виконаних позивачем згідно Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р., у розмірі 8639326,56 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2016 позовну заяву ТОВ "Стальконструкція" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

27.09.2016 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду обґрунтовуючи його тим, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати. В обґрунтування свого клопотання представник відповідача зауважував на тому, що довіреність від 07.06.2016р., на підставі якої ОСОБА_1 підписано позовну заяву ТОВ "Стальконструкція", була видана арбітражним керуючим ОСОБА_2, свідоцтво № 1215 від 04.07.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) якого, на момент підписання позовної заяви, згідно Наказу Міністерства юстиції України №2484/5 від 12.08.2016 було анульовано.

За результатом розгляду клопотання відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мала права 19.08.2016р. підписувати позовну заяву та подавати позов від імені TOB "Стальконструкція", діючи на підставі довіреності від 07.06.2016р., виданої від імені позивача ліквідатором ОСОБА_2, оскільки чинність цієї довіреності припинилась 12.08.2016р. - одночасно з припиненням повноважень ліквідатора позивача, який цю довіреність видав.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції залишив позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, згідно з яким господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з підстав його невідповідності нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Частиною 3 цієї статті визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У ч.2-3 ст.244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Частинами 1,3 ст.28 ГПК України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Згідно ст.54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно ч.3 ст.57 ГПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Отже, у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів саме юридичної особи, від імені якої видано довіреність.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені ТОВ "Стальконструкція" була подана та підписана представником ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності б/н від 07.06.2016, виданої Товаристом з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" в особі ліквідатора ОСОБА_2

Довіреність видана без права передоручення та дійсна до 31 грудня 2016 року.

Як вже зазначалось, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути, також, інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як випливає зі змісту наведеної статті представництво юридичних осіб в господарському суді може здійснюватись з двох підстав: довіреності або надання представнику такого права установчими або іншими документами.

Дослідженням змісту наявної в матеріалах справи довіреності б/н від 07.06.2016, виданої ТОВ "Стальконструкція" в особі ліквідатора ОСОБА_2 від імені юридичної особи встановлено, що представник ОСОБА_1 уповноважений

бути представником довірителя та діяти від його імені та за його, довірителя рахунок, у судових установах, в тому числі в господарських, … за всіма правами, наданими чинним законодавством України позивачеві, відповідачеві, третій особі, кредитору, боржнику… у тому числі з правом підпису та подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших документів, тощо.

З наданих до матеріалів справи представником позивача документів вбачається, що постановою господарського суду Харківської області від 26.05.2016 року ТОВ "Стальконструкція" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Так, згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

У відповідності до частини 2 статті 41 цього Закону, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та функції з управління та розпорядження майном банкрута. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута. (ч. 3 ст. 41 Закону).

Таким чином, із системного аналізу законодавства, що регулює повноваження ліквідатора під час здійснення ліквідаційної процедури випливає, що виконуючи повноваження керівника (органів управління) боржника, ліквідатор фактично є службовою особою боржника, до якого переходять усі повноваження органів управління боржника відповідно до статуту боржника та Закону про банкрутство, у тому числі й права з управління оперативно-господарською діяльністю боржника, видачі довіреностей на представництво тощо.

Встановлені по справі обставини свідчать, що на момент видачі довіреності б/н від 07.06.2016 на імя ОСОБА_1, керівництво від імені банкрута здійснювалось ліквідатором ОСОБА_2, а відтак, в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та приписів ст. 28 ГПК України, ліквідатор був наділений правом видачі та підписання довіреності від імені підприємства боржника як юридичної особи на представництво його (боржника) інтересів, у тому числі й на видачу довіреності на ім'я ОСОБА_1

У відповідності до ч. 1 ст. 98 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 98 Закону встановлено право арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.

Зі змісту цієї норми, зокрема, випливає, що зазначеним особам може бути видана довіреність на виконання окремих дій від імені арбітражного керуючого. В той же час, арбітражний керуючий не має права використовувати інститут представництва (матеріального та процесуального) для передачі іншим особам таких повноважень, які він має здійснювати особисто та за які несе встановлену законом майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність. (п. 6.1.4. Рекомендацій президії ВГСУ від 04.06.2004 N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, наведеними приписами також підтверджується право арбітражного керуючого ОСОБА_2 на укладення договору №1 від 20.12.2015 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт, підписаного між ТОВ "Стальконструкція" в особі керуючого санацією ОСОБА_2 (замовником), який, згідно договору, діяв на підставі ухвали господарського суду Харківської області у справі №922/3609/15 від 10.12.2015 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавцем).

Згідно п. 1.2. договору, Виконавець надає Замовнику юридичні послуги, які включають представництво інтересів Замовника, між іншого, в судових установах із всіма правами, наданими чинним законодавством позивачу, відповідачу, третім особам, тощо. Представництво інтересів Замовника в господарському процесі, за виключенням процедури банкрутства.

Колегія суддів констатує, що за змістом Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процедура банкрутства це передбачені законом способи і порядок дій уповноважених осіб при здійсненні встановлених судом дій відносно підприємства-боржника. При розгляді справи про банкрутство боржника - юридичної особи застосовуються такі процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута; мирова угода.

Таким чином, посилання у вказаному договорі на те, що ОСОБА_1 має право на представництво інтересів Замовника в господарському процесі, за виключенням процедури банкрутства свідчать лише про те, що представник ТОВ "Стальконструкція" ОСОБА_1 не була наділена повноваженнями, які в силу вимог Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий ОСОБА_2 в ході здійснення ліквідаційної процедури мав здійснювати особисто.

Відповідачем до матеріалів справи надано Наказ Міністерства юстиції України від 12.08.2016р. № 2484/5, у відповідності до якого, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1215 від 04.07.2013, видане ОСОБА_2 анульоване.

Разом з тим, ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство встановлено підстави призначення та усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство. Зокрема, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора за його заявою.

Усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обовязків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обовязків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

2) зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

6) наявності конфлікту інтересів.

Суд протягом пяти днів з дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виносить ухвалу про його відсторонення від виконання відповідних повноважень під час провадження у справі про банкрутство.

В той же час, в матеріалах справи відсутній процесуальний документ про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання ним своїх обовязків.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надано копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 по справі №816/1244/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, 3-я особа ГТУЮ в Харківській області про скасування рішень, зобовязання вчинити певні дії, у відповідності до якої, забезпечено адміністративний позов ОСОБА_2 шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 13.07.2016р. № 532 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та Наказу Міністерства юстиції України від 12.08.2016р. № 2484/5 про припинення діяльності арбітражного керуючого до набрання сили постановою суду по даній справі.

Крім того, згідно даних, що містяться на Публічному сайті арбітражних керуючих, свідоцтво ОСОБА_2 №1215 від 04.07.2013 є діючим.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Цивільним кодексом визначено підстави припинення представництва за довіреністю.

Зокрема, положеннями статті 248 Цивільного кодексу України, передбачено, що представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність, тощо.

Скасовуючи довіреність, довіритель зобов'язаний повідомити про це довірену особу, а також зацікавлених третіх осіб, оскільки права та обов'язки, що передбачені довіреністю, зберігають силу для довіреної особи доти, доки вона не дізнається (або повинна була дізнатися) про припинення дії довіреності. У разі припинення дії довіреності представник або його правонаступник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

В той же час, доказів скасування довіреності б/н від 07.06.2016, виданої ліквідатором ОСОБА_2 як керівником підприємства боржника, матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за відсутності визначених нормами Цивільного кодексу України підстав припинення представництва за довіреністю, сам по собі факт анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 як особи, яка підписала довіреність від імені ТОВ "Стальконструкція" (в даному випадку наявність Наказу Міністерства юстиції України від 12.08.2016р. № 2484/5 ), не має правового значення та не може свідчити про відсутність повноважень у ОСОБА_1 на підписання позовної заяви від імені юридичної особи боржника ТОВ "Стальконструкція".

Таким чином, встановлені по справі обставини, дають підстави дійти до висновку, що як на момент підписання позовної заяви, так і на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, представник ОСОБА_1 мала повноваження на підписання позовної заяви на представництво інтересів ТОВ "Стальконструкція" в якості повноваженого представника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду Харківської області про відсутність у представника ТОВ "Стальконструкція" ОСОБА_1 повноважень на підписання позовної заяви від імені ТОВ "Стальконструкція", є таким, що зроблений передчасно, без урахування наведених вище положень чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 29.09.2016 по справі №922/2794/16.

Згідно ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2016 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2016 по справі №922/2794/16 скасувати.

У задоволенні клопотання ТОВ "ФКМ-4", м. Харків про залишення позовної заяви ТОВ "Стальконструкція" без розгляду - відмовити.

Справу направити на розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.