Ухвала суду № 62316421, 27.10.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

27.10.2016 Справа № 917/325/16

За заявою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про надання розстрочки виконання рішення від 12.05.2016 року у справі № 18/325/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд - Процесинг - Інсталейшн", вул. Академіка Кримського 4 - А оф. 100, м. Київ, 03142

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, офіс. 204, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення суми основного боргу, пені, 5% річних

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача (стягувача): відсутні

від відповідача (боржника): ОСОБА_1 дов. б/н від 18.08.2016 року

від виконавчої служби (заявника): відсутні

СУТЬ СПРАВИ: розглядається заява відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про надання розстрочки виконання рішення від 12.05.2016 року у справі № 18/325/16 на 18 місяців.

Позивач (стягувач) та виконавча служба (заявник) в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

26.10.2016 року від позивача (стягувача) до суду надійшов відзив на заяву про розстрочку виконання рішення, в якому позивач проти задоволення заяви заперечує.

27.10.2016 року від відповідача (боржника) до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з поданням відповідачем до господарського суду Полтавської області заяви від 25.10.2016 року про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 13.07.2016 року у справі №917/325/16 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення штрафних санкцій та судового збору у зв'язку з винесенням постанови Вищим господарським судом.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив суду, що не підтримує заяву виконавчої служби про надання розстрочки та просив задовольнити його клопотання про відкладення розгляду заяви.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання виходячи з наступного.

Статтею 121 ГПК України встановлено обмежений десятиденний строк розгляду заяв про розстрочку виконання рішення суду, продовженню цей строк не підлягає, оскільки статтею 121 ГПК України не передбачено можливості відкладення розгляду даних заяв.

Посилання відповідача як на підставу для відкладення розгляду заяви необхідність першочергово вирішення поданої ним до суду заяви про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 13.07.2016 року у справі №917/325/16 таким, що не підлягає виконанню ( яка надійшла до суду 26.10.2016 року), для визначення суми боргу по справі №917/325/16, яка буде розстрочуватися судом до уваги не береться, оскільки заявник самостійно визначав графік та суму платежу у заяві про розстрочку виконання рішення суду. Крім того, заява про надання розстрочки була подана до суду 10.10.2016 року, тоді як постанова ВГСУ прийнята 27.09.2016 року. Суд також звертає увагу відповідача та те, що матеріали справи № 917/325/16 повернулись до господарського суду Полтавської області 17.10.2016 року, ухвалою суду від 19.10.2016 року заяву виконавчої служби було призначено до розгляду на 27.10.2016 року, отже відповідач мав достатньо часу та був обізнаний про суми, які з стягнуті з нього за судовими рішеннями, а тому вказані обставини могли бути враховані ним та виконавчої службою для уточнення сум та графіку, що не було зроблено ані заявником, ані відповідачем. Факт обізнаності із постановою ВГСУ від 27.09.2016 року підтверджується також змістом самої заяви.

Представник відповідача (боржника) після відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви змінив свою позицію та усно підтримав заяву виконавчої служби та просив суд її задовольнити, але жодних обґрунтувань по даній заяві чи наявності підстав для задоволення такої заяви навести суду не зміг. Письмових пояснень по суті заяви від відповідача (боржника) до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року (суддя Сірош Д.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд - Процесинг - Інсталейшн" було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд - Процесинг - Інсталейшн" 488 846,86 грн. боргу, 26 179,50 грн. пені, 2 145,85 грн. - 5% річних, 7 757,58 грн. судового збору, 4 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

13.07.2016 року господарським судом Полтавської області на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року по справі №917/325/16 було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року у даній справі касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 зі справи № 917/325/16 скасовано в частині, що стосується розгляду позовних вимог про стягнення сум пені 26 179,50 грн., процентів річних у сумі 2 145,85 грн. і розподілу судових витрат зі справи. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. У решті зазначені рішення і постанову залишено без змін.

10.10.2016 року до господарського суду Полтавської області надійшла заява Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про розстрочку виконання рішення від 12.05.2016 року у справі № 18/325/16 в частині стягнення залишку заборгованості на суму 453996,86 грн. рівними платежами на 18 місяців.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи справу № 917/325/16 та заяву передано на розгляд судді Тимощенко О.М., що підтверджується протоколом від 17.10.2016 року.

В обґрунтування даної заяви виконавча служба посилається на те, що відповідач (ТОВ «Овруцького молочноконсервний комбінат») перебуває у тяжкому фінансовому становищі, що спричинене скороченням об'ємів виробництва продукції, відсутністю ринку збуту та введення Російською Федерацією продуктового ембарго. В підтвердження вказаних обставин виконавчою службою надано заяву, з якою боржник (ТОВ «Овруцького молочноконсервний комбінат») № 30/09-1 від 30.09.2016 року звернувся до виконавчої служи про розстрочку виконання рішення суду.

Також виконавча служба вказує на те, що боржником повідомлено, що Вищим господарським судом України прийнято постанову якою скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 р. в частині стягнення 26 179,50 грн. пені, 2 145,85 грн. 5% річних, 7 757,58 грн. судового збору та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині - залишено без змін. Крім того, стягувачем надано заяву № 23/09-1 від 23.09.2016 про уточнення суми заборгованості, згідно якої боржником сплачено кошти в сумі 38 850,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості становить 453 996,86 грн. ( сума боргу 488 846,86 грн. + витрат на оплату послуг адвоката 4 000,00 грн. - часткова сплата 38 850,00 грн.).

При розгляді заяви суд виходив з наступного.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб-стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характерну обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Таким чином, в зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суд в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повен враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, затягування виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Виходячи із наведеного, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, в основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, а також суд має дотримуватись розумно встановленого строку відстрочки/розстрочення виконання судового рішення.

Суд зазначає, що довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення (протягом ще 18 місяців, на які просять суд надати розстрочку) суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Фактично в заяві про розстрочку робиться посилання лише на введення продуктового ембарго Російською Федерацією. Разом з тим, зазначена обставина має місце ще з 2014 року. До заяви не додано будь-яких доказів, які б свідчили про реальний фінансовий стан боржника (звіти про фінансовий результат, відомості про наявність або відсутність прибутку, відомості про рахунки у банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Абзацом 5 статті 44 зазначеного кодексу встановлено, що принципом підприємництва є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Таким чином, наведені відповідачем обставини є наслідком господарської діяльності, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Також судом береться до уваги те, що в заяві наведено необґрунтовано тривалий період розстрочки (18 місяців). Неналежним виконанням зобов'язання боржник порушує майнові права стягувача, інтереси якого суд також має враховувати при вирішенні справи з огляду на те, що борг виник ще у 2015 році, який заперечує проти надання розстрочки у своєму відзиві на заяву виконавчої служби ( в мат. справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, заява відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про надання розстрочки виконання рішення від 12.05.2016 року у справі № 917/325/16 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення від 12.05.2016 року у справі № 917/325/16.

2. Копію ухвали направити сторонам по справі та виконавчій службі.

Суддя Тимощенко О.М.