Постанова № 62316278, 24.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа №922/2011/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Івакіна В.О, суддя Сіверін В.І.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

прокуратури Харківської області - Захарова Н.О., посвідчення №032956 від 10.04.2015 року;

позивача - Антонова А.М., за довіреністю №60 від 20.04.2016 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3, згідно договору про надання правової допомоги та ордеру серія ХВ№000119 від 20.07.2016 року; ОСОБА_4 (особисто);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Самойленко Л.В., за довіреністю №671 від 21.07.2016 року; Іщенко Г.В., за довіреністю №670 від 21.07.2016 року;

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.№2398Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2016 року по справі №922/2011/16,

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України, м.Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний навчальний заклад «Харківський професійний ліцей будівельних технологій», м.Харків,

про визнання недійсним договору та повернення майна,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року керівник Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив:

- визнати недійсним договір оренди №5963-Н від 16.09.2015 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кімнати №№ 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10, 3-11, 3-12, 3-13, 3-14, 3-17, 3-18, 3-19, 3-20, 3-22, 3-23, 3-24, 3-25, 3-26 на 3-му поверсі 5-типоверхової будівлі учбового корпусу (інв. №10310007, літ. "В-5"), загальною площею 421,9 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та повернути їх Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Харківській області;

- судові витрати зі сплати судового збору прокурор просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2016 року по справі №922/2011/16 (суддя Лавренюк Т.А.) у позові відмовлено повністю.

Прокуратура Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ч.5 ст. 63 Закону України «Про освіту». Висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 63 Закону України «Про освіту».

Скаржник вказує, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не свідчить про неналежність цього приміщення до об'єкту освіти та не є підставою правомірності надання його в оренду, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

04.10.2016 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій» та відповідача до суду надішли відзиви на апеляційну скаргу (вх.№9961, вх.№9962), в яких зазначають, що проти позиції апелянта заперечують, і вказують, що згодні з рішенням господарського суду першої інстанції, вважають його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

05.10.2016 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10068), в якому зазначає, що підтримує апеляційну скаргу прокурора та просить її задовольнити.

У судовому засіданні 24.10.2016 року представник прокуратури Харківської області підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу також підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій» проти позиції скаржника заперечували з підстав викладених у відзивах.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третіх осіб, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Харківською місцевою прокуратурою №3 Харківської області на виконання доручення прокуратури Харківської області проведено перевірку дотримання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про освіту» під час надання в оренду державного майна освітніх закладів Фрунзенського району м.Харкова.

За результатами даної перевірки прокуратурою встановлено, що 16.09.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач у справі) укладено договір оренди №5963-Н за умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області передало відповідачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлове приміщення - кімната №№ 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10, 3-11, 3-12, 3-13, 3-14, 3-17, 3-18, 3-19, 3-20, 3-22, 3-23, 3-24, 3-25, 3-26 на третьому поверсі п'ятиповерхової нежитлової будівлі, інв. №10310007, літ. "В-5", (реєстровий номер майна 02547820.1.ЦЮОНКД012) загальною площею 421,9 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача).

За умовами п.1.2 договору оренди державне майно передано в оренду з метою розміщення швейного цеху.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2015р. - 12288,13 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2015р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2015р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).

16.09.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та відповідачем було підписано акт приймання-передачі орендованих приміщень Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Договір укладено строком на один рік з 16.09.2015 року до 16.09.2016 року. (п.10.1 договору).

Згідно з приписами ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України «Про освіту» встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

До того ж, згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 року та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень навчальних закладів в оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг прямо заборонена законом.

Слід зазначити, що з огляду на той факт, що поняття об'єкт освіти і науки визначено законодавцем в ст. 63 Закону України «Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств систем освіти», останнє в межах вказаної статті розглядається не в загальному аспекті, а в контексті складових матеріально-технічної бази навчальних закладів та установ освіти.

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (ст. 28 Закону України «Про освіту»).

Тобто, в цілях застосування ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» під об'єктами освіти слід розуміти не сам навчальний заклад, і не тільки їх цілісні комплекси, а й об'єкти матеріально-технічної бази, про які йдеться в частині 1 названої статті.

Таким чином, невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не свідчить про неналежність цього приміщення до об'єкту освіти та не позбавляє його спеціального статусу, як приміщення навчального закладу, тане є підставою правомірності надання його в оренду, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

До аналогічних висновків прийшов Вищий господарський суд України у справі №906/213/14.

Що стосується посилання на ч.2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року за №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», якою передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, воно не приймається до уваги, оскільки ч.5 ст. 63 Закону України «Про освіту» прямо заборонено використовувати об'єкти освіти і науки не за призначенням. Норми Закону України «Про освіту» мають вищу юридичну дію, саме вони мають застосовуватися до спірних правовідносин.

Такого висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 26.02.2015 року по справі №923/866/14.

Заборона використання не за цільовим призначенням об'єктів освіти визначена також у постановах Вищого господарського суду України у справах №923/591/14, №910/17883/13, №923/866/14 та №918/144/15.

На момент вчинення спірного договору майно, що передане в оренду, перебувало на балансі навчального закладу, яка є об'єктом освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України «Про освіту» не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

За таких обставин передача в оренду приміщень Державного навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій», який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, слід враховувати, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом. Крім того, невикористання відповідного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприланежність цього приміщення до об'єкту освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частина 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, суд вважає, що відповідач повинен повернути майно, що є предметом спірного договору до комунальної власності, а тому позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути нежитлові приміщення також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що твердження заступника прокурора Харківської області, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та є доведеними, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та не вірно оцінені обставини у справі, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 101, п.2 ст. 103, п. п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2016 року по справі №922/2011/16 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди №5963-Н від 16.09.2015 року укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області нежитлові приміщення: кімнати №№ 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10, 3-11, 3-12, 3-13, 3-14, 3-17, 3-18, 3-19, 3-20, 3-22, 3-23, 3-24, 3-25, 3-26 на 3-му поверсі 5-типоверхової будівлі учбового корпусу (інв. №10310007, літ. "В-5"), загальною площею 421,9 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Сіверін В. І.