Ухвала суду № 62315138, 26.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"26" жовтня 2016 р. Справа № 916/2468/16

Суддя Оборотова О.Ю. розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову за вх.№2-4728/16 Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" від 08.09.16 по справі № 916/2468/16 в редакції уточнень від 26.10.2016р.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС"

До відповідача: Головного територіального управління юстиції в Одеській області

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства „Сетам

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Аваль в особі Одеської обласної дирекції АТ „ОСОБА_2 Аваль.

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

08.09.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства „Сетам про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд позовної заяви призначено на 28.09.2016р. об 11:40.

Розглянувши матеріали справи. Заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 62 вказаного Закону України Про виконавче провадження встановлено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 58 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону України Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Разом з тим, частиною другою статті 30 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа па виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Отже, на період реалізації майна боржника строк здійснення виконавчого провадження не обчислюється, а тому, строк чинності звіту про оцінку майна у такому виконавчому провадженні також не обчислюється під час реалізації майна.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що шестимісячний строк чинності звіту про оцінку майна необхідно відраховувати з моменту складання звіту про оцінку майна до моменту передачі цього майна на реалізацію організатору електронних торгів. ДП СЕТАМ" не порушувались норми Закону України Про виконавче провадження, оскільки ДП СЕТАМ" здійснюють свої повноваження виключно у межах встановлених законом, а відтак у ДП СЕТАМ" відсутній обов'язок, після передачі майна на реалізацію знімати вказане майно з реалізації у зв'язку з втратою чинності звітом про оцінку майна.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Частинами 6, 7 ст.67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо повязаного з предметом спору.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Керуючись, ст.ст.66, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" про забезпечення позову відмовити.

Суддя О.Ю. Оборотова