Рішення № 62312985, 25.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №645/6421/14-ц Головуючий І інстанції - Ульяніч І.В.

Провадження №22ц/790/6388/16 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: житлові

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Пшенічної Л.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Укргазбанк», ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30 серпня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про виселення,

в с т а н о в и л а:

08 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Укргазбанк» (далі ПАТ«АБ«Укргазбанк») звернулося до суду з позовом про виселення відповідача ОСОБА_2 з житлового будинку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 06.05.2008р. між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ«АБ«Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №05/08-11, згідно з яким банк надав останньому кредит на придбання нерухомого майна.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором, 06.05.2008р. сторони уклали договір іпотеки №05/08-11, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Чепа М.В., згідно з яким ОСОБА_3 передав у іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012р., частково зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 05.07.2012р., звернуто стягнення на будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/08-11 від 06.05.2008р.

05.07.2014р. ОСОБА_2, яка зареєструвалася у вказаному житловому будинку після укладення договору іпотеки, отримала вимогу ПАТ«АБ«Укргазбанк» про звільнення будинку, однак, в добровільному порядку її не виконала.

Тому, посилаючись на ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, ПАТ«АБ«Укргазбанк» просив суд виселити ОСОБА_2 з вказаного житлового будинку, а також стягнути з відповідача на їх користь судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.02.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12.11.2015 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» по вказаній справі були задоволені та відповідач ОСОБА_2 була виселена із житлового будинку АДРЕСА_1

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року вказані заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.02.2015 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 12.11.2015 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник ПАТ«АБ«Укргазбанк» вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити та пояснив, що в спірному будинку відповідачку зареєстрував її вітчим ОСОБА_3 17.09.2008 року, як члена родини власника будинку. Порушення умов договору про іпотеку, в частині реєстрації без дозволу банку, не тягне за собою виселення, а лише штрафні санкції. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про надання відповідачу іншого житла. Відповідач мешкає в спірному будинку, іншого житла не має.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року в задоволенні позову ПАТ«АБ«Укргазбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням сторони оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ«АБ«Укргазбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку та стягнути з відповідача судовий збір по справі.

В обґрунтування ПАТ«АБ«Укргазбанк» посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою виселення всіх мешканців, які мешкають у житловому будинку на підставі ст.109 ЖК України. На момент укладення договору іпотеки в будинку були відсутні зареєстровані особи, що підтверджується довідкою від 05.05.2008 року, виданою Фрунзенською районною радою м. Харкова. Реєстрація відповідача в спірному будинку, в порушення п.3.4.4 договору іпотеки, була проведена без повідомлення та згоди банку, після його укладення з метою перешкоджання виконання рішення суду, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити та виключити з його мотивувальної частини висновок про те, що судовим розглядом встановлено, що на час укладення договору іпотеки між банком та ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не мешкала.

В обґрунтування вказала, що встановлена у судовому рішенні обставина, що ОСОБА_2 на час укладення договору іпотеки не мешкала в житловому будинку не досліджувалася в судовому засіданні, на її підтвердження не було надано жодного доказу, сторони та їх представники дану обставину не визнавали. Вказаний висновок суду, в силу ч.3 ст.61 ЦПК України, має преюдиційне значення для розгляду іншої цивільної справи №645/6421/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ПАТ«АБ«Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_2, Служба у справах дітей Фрунзенського району м.Харкова про визнання договору іпотеки недійсним на підставі відсутності дозволу органів опіки та піклування на укладення оспорюваного договору іпотеки, враховуючи фактичне мешкання неповнолітньої ОСОБА_2 у житловому будинку.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.21,24). Проте, в судове засідання сторони не з'явились.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ПАТ«АБ«Укргазбанк» слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, 06.05.2008р. між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ«АБ«Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №05/08-11, згідно з яким банк надав останньому кредит на придбання нерухомого майна, а ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати банку заборгованість та відсотки за кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 06.05.2008р. між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №05/08-11, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Чепа М.В., згідно з яким ОСОБА_3 передав у іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012р., зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 05.07.2012р. звернуто стягнення на будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/08-11 від 06.05.2008р. Рішенням передбачено, що реалізація предмета проводиться шляхом надання ПАТ АБ «Укргазбанк» від свого імені права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкту оціночної діяльності. За рахунок коштів від продажу будинку задовольнити вимоги позивача по заборгованості за кредитом в розмірі 90633,42 доларів США та пені в розмірі 124884 грн.39 коп., сплати судового збору, витрат, що будуть понесені позивачем для укладання договору купівлі-продажу цього будинку. ПАТ АБ «Укргазбанк» надано право вчиняти всі дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу цього будинку.

04.07.2014р. ПАТ АБ «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» у порядку, передбаченому ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України, направив на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу про добровільне виселення з будинку, який є предметом іпотеки, яка була отримана ОСОБА_2 05.07.2014р. (а.с.14-15).

За змістом ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою ст.40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя ст.109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст.40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст.109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Саме до цього зводиться висновок Верховного Суду України щодо застосування ст.109 ЖК УРСР та положень Закону України «Про іпотеку», викладений у Постанові від 18 березня 2015 року (справа № 6-39цс15), який згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, встановивши, що в іпотеку передано будинок, який було одержано у власність не за рахунок кредитних коштів, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для виселення відповідача із зазначеного будинку без надання їй іншого постійного житла.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, що висновок суду про те, що на час укладення договору іпотеки вона не мешкала в житловому будинку є необґрунтованим.

Матеріали справи свідчать, що встановлення такого факту не було предметом позовних вимог, на встановлення обставин фактичного проживання чи не проживання ОСОБА_2 в спірному будинку сторонами докази не надавались та зазначена обставина не була предметом судового розгляду.

За встановлених обставин висновок суду першої інстанції про встановлення судовим розглядом, що на час укладення договору іпотеки між банком та ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не мешкала, є передчасним.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Укргазбанк» -відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року, висновок про встановлення судовим розглядом, що на час укладання договору іпотеки між банком та ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не мешкала.

В інші частині це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: І.С. Кіпенко

Судді:

Л.В. Пшенічна

Н.М. Шаповал