Рішення № 62312799, 19.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 641/12211/15-ц Головуючий суддя І інстанції Курганникова О. А.

Провадження № 22-ц/790/4439/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря : Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

28 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між Закритим акціонерним товариством «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Банк та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 4943983 від 19.08.2006 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати третій особі кредит у розмірі 151 500,00 гривень , а третя особа зобов'язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки. Визначені кредитним договором.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник Банку в апеляційний скарзі просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що порушує норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неналежним чином надав оцінку доказам, що призвело до не відповідності висновків суду обставинам справи.

На обґрунтування скарги вказав, що банком для захисту своїх порушених прав обрано саме звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах, невиконання іпотекодержателем надсилання письмової вимоги щодо усунення боржником порушення зобов'язання та додержання процедури, а саме попередження є обов'язковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, а позивач у даній справі реалізує не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставне нерухоме майно.

Судова колегія, вислухавши суддю - доповідача, за відсутності всіх учасників судового засідання, що передбачено ст. 305 ЦПК України, відповідно до ст. 303 цього ж Кодексу перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Банк та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 4943983 від 19.08.2006 року, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 151 500,00 гривень , а позичальник зобов'язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки визначені кредитним договором.

У забезпечення виконання вимог за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 4944005 від 19.08.2006, відповідно до якого в іпотеку Банку було передано наступне нерухоме майно: 3-х кімнатна квартира, реєстраційний номер: 11488358; загальна площа: 65,0 кв.м., житлова площа: 43,9 кв.м. Адреса місцезнаходження Предмету іпотеки: АДРЕСА_1. Право власності на нерухоме майно, зареєстровано за іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащуною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2577, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 1517647.

Згідно п. ІІІ додаткової угоди від 16.09.2014р до кредитного договору залишок заборгованості за першим траншем кредиту надано позичальнику на строк до 19.08.2023 р., повертається позичальником частинами в розмірах, порядку і строки, визначені кредитним договором, згідно з графіком повернення першого траншу кредиту та сплати процентів за користування ним, другий транш кредиту надано позичальнику на строк до до 16.09.2017р.

Станом на 10.12.2015р. (включно) заборгованість відповідача за кредитним договором № 4943983 від 19.08.2006р., зі всіма змінами і доповненнями до нього, за сумою кредиту та відсотками за користування кредитом станом на 10.12.2015р. включно) склала 93 481,83 гривня, з яких:

-Заборгованість відповідача за сумою кредиту складає 90522,92 грн;

-Заборгованість відповідача за непогашеними процентами за користування кредитом складає 2958,91 грн. (а.с. 6-8)

02.11.2015 року Банк направив ОСОБА_4 вимогу про повернення кредиту. Разом з тим, вимогу щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку не усунення порушення було направлено і ОСОБА_3 (вимога вих. № 1086 від 02.11.2015 року).

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачені наступні правила повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договором про задоволення вимог Іпотекодержателя також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, яке визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», у тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому згідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. ( Частина статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3273-IV від 22.12.2005 ).

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд вказав, що позивач обрав не той спосіб захисту свого права, він повинний був подати позов у відповідності до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Крім того, з посиланням на п.3.5.8 Кредитного договору, який передбачає необхідність подання Банком позивачу досудової вимоги про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом, позивач всупереч умов договору таких дій не здійснив, по справі відсутні докази про отримання відповідачами таких досудових вимог.

Однак при цьому районний суд всупереч вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення належним чином не з'ясував предмет заявленого по справі позову. Згідно наявної в матеріалах справи позовної заяви Банк просив для задоволення вимог Банку до ОСОБА_4 за кредитним договором № 4943983 від 19.08.2006р., зі всіма змінами і доповненнями, на загальну суму 93 481,83 грн. - саме шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, з визначенням вартості предмета іпотеки в порядку виконавчого провадження (а.с. 5). При такому обраному Банком способу звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до ч. 2, 3 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення - не є обов'язковим для позивача і не перешкоджає реалізації його права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Разом з тим, у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Апеляційним судом відповідно до приписів ч. 2 ст. 303 ЦПК України було виправлено помилку районного суду і встановлено, що згідно до наданого Банком звіту сертифікованого оцінювача ОСОБА_6 про оцінку майна вищевказаний предмет іпотеки з метою з'ясування стартової ціни реалізації на конкурентних засадах з прилюдних торгів на території України станом на день апеляційного розгляду справи має вартість 1 068 972 грн. 00 коп. (а.с. 139-151).

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Для з'ясування наявності таких обставин за авторитетною правовою позицією касаційного суду, яка викладена у п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, - при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за позикою та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

У даному випадку слід визнати, що заявлена Банком для погашення шляхом звернення стягнення предмет іпотеки сума заборгованості є більше ніж у 11 разів меншою, ніж вартість самого предмета іпотеки. Крім того, як вбачається із наданої основним боржником - позичальником ОСОБА_4 довідки Банку від 21.09.2016 року, вих.. № КН1/50.4/233 - станом на 21 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_4 не має заборгованості по платежам за відсотками та основної заборгованості за кредитним договором № А4943983 від 19.08.2006 року. Наступний платіж 26 вересня 2016 року у сумі 1840,87 грн., клієнт має штраф за прострочку платежів по поверненню основної заборгованості у сумі 1384,81 грн. та штраф за прострочку платежів по поверненню нарахованих відсотків у сумі 1540,11 гривень. 16 вересня 2014 року клієнту було зроблено Банком реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № А4943983 від 19.08.2006 року, додаткова угода № 260541481 від 16 вересня 2016 року, по якій клієнт має прострочену заборгованість на день видачі цієї довідки, 21 вересня 2016 року, у сумі 5283,83 грн. та відсотків 0,75 грн. Штраф за прострочення платежів по поверненню основної заборгованості у сумі 880,74 грн. та штраф за прострочення платежів по поверненню нарахованих відсотків у сумі 0,19 грн. (а.с. 165).

Відповідно до наданого Банком на підтвердження позову розрахунку станом на 01.12.2015 року прострочена заборгованість позичальника - відповідача ОСОБА_4 по сплаті тіла кредиту, за першим та другим траншем, складала: 846,90+875,13+293,57х4+293,58х8=3777,05 грн., по процентам - 2958,91 грн. (а.с. 6-7).

Згідно до наданого представником Банку розрахунку цієї ж заборгованості позичальника- відповідача ОСОБА_4 станом на 21 серпня 2016 року, під час розгляду справи районним судом відповідач ОСОБА_4 погасила значну частину із простроченої заборгованості по процентам, на суму 1069,68 + 480,47 = 1550,15грн., після чого продовжила погашення заборгованості по процентам, а також - частину простроченої заборгованості за кредитом, 846,90 грн. (а.с.113-117).

Виходячи з наведеного, оскільки основник боржник, відповідач ОСОБА_4, добровільно погашає прострочену заборгованість і Банк знайшов можливість реструктуризації її боргу за кредитом, колегія суддів вважає, що у даному випадку порушення позичальником основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав і тому відповідно до вказаної норми ч. 9 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи стосовно можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого помилився із застосуванням вказаних норм матеріального права, то з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з інших підстав, а скарга Банку підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: