Ухвала суду № 62307506, 20.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3637/13-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/4061/16 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 20 20.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Журби С.О.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний кадастр» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний кадастр» про розірвання договору та відшкодування завданих збитків, -

встановила:

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано договір №225 укладений між ТОВ «Земельний кадастр» та ОСОБА_2 08 вересня 2010 року.

Також стягнуто з ТОВ «Земельний кадастр» на користь ОСОБА_2 на відшкодування збитків 1 445 грн. 02 коп., моральної шкоди 1000 грн. та судові витрати в розмірі 229 грн. 41 коп., а всього 2674 грн. 43 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Земельний кадастр» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 08 вересня 2010 року сторони уклали договір №225, згідно з п.1.1 відповідач взяв на себе зобов'язання стосовно виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, які надаються замовнику (позивачеві по справі) на підставі договору дарування від 02 грудня 2009 року на території АДРЕСА_1

Позивач у свою чергу згідно п.п. 2.1 та 2.2 договору сплатила вартість робіт по оформленню права власності на земельні ділянки в розмірі 1 445 грн. 02. коп., що вбачається з поданих квитанцій.

Таким чином позивач виконав свої зобов'язання за вказаним договором.

Вказаний договір укладено відповідно до вимог ч. 8 ст. 118 ЗК України (яка була чинною на час укладання договору), згідно якого проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до п. 3.3 договору виконавець відслідковує рух технічної документації по службах після підписання акту виконаних робіт та повідомляє замовника про повне проходження технічної документації по службах.

27 червня 2012 року відповідач передав позивачці розроблену технічну документацію, що підтверджується актом здачі-приймання технічної документації згідно вказаного договору.

13 вересня 2012 року позивачка звернулась до Управління Держкомзему у Бородянському районі із заявою про визначення кадастрового номера земельної ділянки.

У задоволенні заяви та присвоєнню земельній ділянці кадастрового номеру позивачці відмовлено через невідповідність проектної документації.

Відповідно до протоколу проведення документації із землеустрою та обмінного файла від 17 вересня 2012 року документація розроблена відповідачем не відповідає: черговому кадастровому плану щодо відповідності даних обмінного файлу; вимогам, щодо відповідності обмінного файлу; щодо відповідності вимогам, установленим до структури кадастрового номеру земельної ділянки; щодо відповідності структурних елементів кадастрового номера земельної ділянки - індексній кадастровій карті.

Відтак відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.

Дані обставини вбачаються з претензії позивача від 29 липня 2013 року, технічної документації ТОВ «Земельний кадастр» від 27 червня 2012 року та висновком Управління Держкомзему у Бородянському районі Київської області.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 6 і 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні його умов.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі ст.. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що укладений договір між сторонами підлягає розірванню, оскільки позивачка позбавлена можливості отримати належну технічну документацію, внаслідок істотного порушення зобов'язання стороною відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку із істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зі змісту ст. 891 ЦК України вбачається, що у разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу заявника зобов'язаний відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідач має відшкодувати позивачці завдані їй матеріальні збитки в розмірі 1 445 грн. 02 коп., що вбачається із поданих квитанцій.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то підстави для цього передбачено вимогами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цією особою в даній справі є відповідач.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зважає на підстави і обставини, що обґрунтовані позивачем в судовому засіданні, зокрема, з огляду на його характер і ступінь негативних наслідків, вимушених змін у життєвих планах, а також їх тривалість, на підставі чого визнає доведеним розмір відшкодування моральної шкоди частково від заявленої суми.

Зважаючи на викладене, судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захистові, а пред'явлений позов частковому задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції. Дане твердження не є достовірним і спростовується зворотнім повідомленням, що міститься в матеріалах справи (а.с.64).

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний кадастр» відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: