Рішення № 6230280, 10.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/31510.07.09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт»

про стягнення заборгованості у розмірі 100146,30 грн.

Суддя ?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача ОСОБА_3 предст.

Від Відповідача не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 97000,00 грн. заборгованості з орендної плати та пеню у сумі 3146,30 грн.

Позовні вимоги обгурунтовані неналежним виконанням Дочірнім підприємством «Спецавтотранспорт»зобовязань за Договором оренди офісного приміщення від 27.01.2008 в частині перерахування Позивачу орендної плати.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача у відкритому судовому засіданні, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.01.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Спецавтотранспорт»укладено договір оренди офісного приміщення (далі Договір), відповідно до умов якого Позивач передав належне йому на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 29.07.2003 серії НП № 010007399, а Відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 83,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Іванова, 13 оф. 19 (п. 1.1 Договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобовязання, що виникає між субєктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони обумовили, що Відповідач вступає у строкове платне користування приміщенням з 01.02.2008 по 01.02.2010.

Орендна плата за кожен місяць оренди становить 28000,00 грн., без ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковій формі за кожен наступний місяць шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача не пізніше 25 числа робочого дня поточного місяця (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

В ході розгляду справи судом встановлено, що починаючи з грудня 2008 року Відповідачем проводилась оплата оренди приміщення з порушенням строків оплати, передбачених Договором, а з середини лютого 2009 року взагалі припинено виконання зобовязань за Договором в частині оплати орендної плати. Так, 06.01.2009 Відповідачем перераховано на рахунок Позивача 28000,00 грн. орендної плати за грудень 2008 року, в той час коли кінцевий строк оплати - 25.11.2008; 27.01.2009 Відповідачем сплачено 10000,00 грн. та 04.02.2009 18000,00 грн. орендної плати за січень 2009 року, коли строк оплати настав 25.12.2008; за лютий 2009 року Відповідачем частково сплачено орендну плату в розмірі 5000,00 грн. 05.03.2009 та 10000,00 грн. 25.03.2009, при цьому, строк орендної оплати за лютий настав 26.01.2009.

Інших платежів щодо орендної плати за Договором Відповідачем на рахунок Позивача не здійснено. Відповідач доказів повного перерахування Позивачу орендної плати за лютий 2009 року в розмірі 13000,00 грн., а також орендної плати за березень, квітень, травень 2009 року в повному обсязі за Договором оренди офісного приміщення від 27.01.2008 до суду не надав.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що Відповідач не виконав зобовязання належним чином з Позивачем не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 97000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, Позивач також просить суд стягнути з Відповідача 3146,30 грн. пені.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що за порушення строків проведення розрахунків Відповідач сплачує Позивачу пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 в розмірі 12 % на період з 30.04.2008 за Договором оренди офісного приміщення від 27.01.2008 в розмірі 3146,30 грн.

Відповідач доказів на спростування викладених Позивачем обставин до суду не надав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт»(м. Київ, просп. Маяковського, 5-В, код 31065052) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) 97000,00 грн. заборгованості, 3146,30 грн. пені, 1 001,46 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:21.07.2009