Ухвала суду № 62302228, 26.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15418/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1444/16 Категорія: 21 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - суддів Карпук А.К., Здрилюк О.І.,

секретар судового засідання Шугалова О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 30.09.2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування.

21 жовтня 2015 року ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд послався на те, що позивач та його представники не з'явилися в судові засідання 23 червня 2016 року та 30 серпня 2016 року, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки на судові засідання не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутності суду не надіслали.

Такі висновки суду зроблені на підставі норм процесуального права та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 6 ст. 74 ЦПК України судові виклики осіб, які беруть участь у справі, здійснюються судовими повістками про виклик. Крім того, зазначені особи можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається вручення повістки і цій особі ( ч.5 ст. 74 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 191 ЦПК України суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу всіх присутніх у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_3 був поданий позов до Луцького міськрайонного суду Волинської області 30 серпня 2015 року ( а.с.1).

21 жовтня 2015 року було відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання на 02.12.2015 року 9 год. 30 хв. Відповідно до повідомлень про вручення поштових повідомлень, сторони по справі були належним чином повідомлені про дату та час розгляду даної справи ( а.с.21-23).

Відповідно до журналу судових засідань від 02.12.2015 року в судове засідання з'явився тільки представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1, яка представляє його інтереси за довіреністю ( а.с.19,24-25).

Судом було відкладено розгляд справи на 26 січня 2016 року, яке також не відбулось у звязку з неявкою сторін та поданням відповідачами по справі заяв про відкладення розгляду справи, з причин не вчасного отримання судових повісток. Розгляд справи було відкладено на 23.02.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені ( ас.30-31, 31а, 32-35).

В подальшому судові засідання, які були призначені на 23.02.2016 року, 07.04.2016 року, 16.05 2016 року, 31.05.2016 року також не відбулися, з причин неявки сторін, які беруть участь у справі.

Про засідання, яке було призначене на 23.06.2016 року позивач належним чином був повідомлений, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України був повідомлений його представник - ОСОБА_1 (довіреність від 01 серпня 2014 року) ( а.с.64).

Однак без поважних на те причин в засідання, яке було призначене на 23.06.2016 року ні позивач ОСОБА_3, ні його представник ОСОБА_1 належним чином повідомленні, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяву про відкладення справи суду не подавали.

Розгляд справи у звязку з неявкою сторін було відкладено на 30 серпня 2016 року 16 год. 00 хв., про що сторони по справі були повідомлені, шляхом направлення судових повісток, відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення ( а.с.70-72).

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що позивачу ОСОБА_3 було вручено судову повістку 21.07.2016 року, про що зроблена відповідна відмітка ( а.с.71).

Доводи позивача про неотримання ним судової повістки на 30.08.2016 року , що підтверджується відсутністю його підпису на повідомленні про вручення поштового відправлення, є безпідставними та бездоказовими.

За змістом п. 106 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.2009 року 106 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Таким чином наявність напису працівника поштового зв'язку на повідомлені про вручення поштового відправлення про доставлення особисто ОСОБА_3 судової повістки свідчить про дотримання приписів ст. 74 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції керуючись нормами процесуального права, підставно відповідно до п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, залишив позов без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від останнього не надійшла заява про причини неявки та відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У справі «Преда і Дардарі проти Італії» суд вказав, що метою норми ст. 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією. Крім того, Суд звертає увагу на те, що зловживанням правом визнається і така діяльність, яка фактично не спричинила шкоди, однак мала своєю метою у майбутньому використати певне право для порушення прав інших осіб.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи викладене, а також те, що сутність проблеми зловживання правом полягає у співвідношенні нормативного i фактичного, в даній цивільній справі є всі правові підстави стверджувати про зловживання позивачем ОСОБА_3 своїм процесуальним правом та затягування справи, оскільки позов ним поданий ще 30.09.2015 року та станом до винесення оскаржуваної ухвали 30 серпня 2016 року жодного судового засідання ще не відбулось, отже такі вчинки та діяльність переслідують іншу мету, що в свою чергу порушує передбачене Конвенцією право сторін на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді