Ухвала суду № 62301135, 27.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 жовтня 2016 року №813/3667/16

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк В.Я. розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, голови Галицького районного суду м.Львова про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, голови Галицького районного суду м.Львова про визнання протиправними дій по проставленню дати 08.08.2016 року набрання законної сили рішення від 28.07.2016 року по цивільній справі №461/6778/15-ц.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, підставами позовних вимог є неправомірні, на думку позивача, дії відповідача при проставленні на копії судового рішення відмітки про набрання ним законної сили, порядок набрання якої встановлено процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Офіційне тлумачення наведених положень було здійснено у рішенні Конституційного суду України № 19-рп/2004 від 01.12.2004 року, так, зокрема, положення частини першої статті 126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Згадані положення знаходять своє відображення у цілому ряді міжнародних нормативно - правових актів ратифікованих Україною у встановленому порядку. Так зокрема резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, схвалено основні принципи незалежності судових органів, згідно яких незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин. Судові органи володіють компетенцією стосовно всіх питань судового характеру і мають виняткове право вирішувати, чи входить передана їм справа до їхньої встановленої законом компетенції. Не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, і судові рішення, винесені суддями, не підлягають перегляду. Цей принцип не перешкоджає здійснюваному відповідно до закону судовому перегляду чи пом'якшенню вироків, винесених судовими органами.

Крім цього, на рівні національного законодавства згадані принципи закріплені зокрема у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, відповідно до частини 3 згаданої статті, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом..

Скарги на дії чи бездіяльність суддів при розгляді ними судових справ у порядку і передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів (ст.107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та органами, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів (ст. 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч.1 п.7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У даному випадку, підставою для звернення позивача до суду стала діяльність відповідача, яка регулюється процесуальним законодавством та яка в забезпечення принципу незалежності не може оспорюватися в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

За таких обставин, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити та роз'яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав), щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Керуючись ст.ст. 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, голови Галицького районного суду м.Львова про визнання протиправними дій.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Суддя В.Я.Мартинюк