Постанова № 62300956, 26.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року 810/3048/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України"

до

Васильківського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 №0004591502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо не сплати підприємством авансових внесків з податку на прибуток є безпідставними, оскільки підприємство до 31.12.2014 було платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно до вимог ст. 153 Податкового кодексу України було звільнено від сплати авансового внеску з податку на прибуток у 2014 році.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем було порушено терміни сплати самостійно визначеного авансового внеску з податку на прибуток, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

У судове засідання, призначене на 03.10.2016, з’явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2016 року посадовою особою Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" з розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями за звітний період 2014-2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт камеральної перевірки від 06.06.2016 №414/10-07-15-02-23/497681 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57, п.п.153.3.5 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме:

- в 2014 році авансові внески з податку на прибуток в сумі 49132 грн. платником до/або під час виплати дивідендів не сплачено та не нараховано (декларація з податку на прибуток за 2014 рік не подана);

- в 2015 році авансові внески з податку на прибуток в сумі 57656 грн. платником до/або під час виплати дивідендів несвоєчасно сплачено (25.06.2015, 09.11.2015).

На підставі висновків Акту перевірки та відповідно до п. 54.3 ст. 54, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016 №0004591502, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності" у розмірі 75829 грн., з яких: 49132 грн. - за основним платежем; 26697 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Під час проведення підготовчого провадження представник позивача стверджував, що позивач у 2014 році був звільнений від сплати авансового внеску з податку на прибуток в силу закону, оскільки підприємство у 2014 році було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак відсутній обов’язок щодо подання декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Порядок оподаткування дивідендів визначений пунктом 153.3 статті 153 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п.153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

При цьому, абзацом третім підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

У той же час, положенням п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Про необхідність застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податку зазначено у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі №21-18а15.

Крім того, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява №39766/05) від 07.11.2011, в якому порушення положень Конвенції було встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, при застосуванні норми законодавства, яка має неоднозначне тлумачення прав та/чи обов'язків особи, органи державної влади, зокрема, в даному випадку, податкові органи, під час прийняття відповідного рішення щодо конкретного платника податків, мають виходити з того, що таке рішення не повинно призводити до виникнення додаткових грошових зобов’язань для відповідного платника податків. Тобто, рішення має прийматись на користь платника податків.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України дає підстави вважати, що сплата авансового внеску з податку на прибуток (в редакції, яка діяла до 31.12.2014) не поширюється на суб’єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" відповідно до п. 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України узятий на облік в органах державної податкової служби платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується Довідкою Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 20.02.2014 №1425/10-07-15-02-11 про набуття (підтвердження) статусу платника сільськогосподарського податку.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що у 2014 році позивач був звільнений від сплати авансового внеску з податку на прибуток за визначеною пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України ставкою, оскільки позивач був зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за 2014 рік.

Як вбачається із розрахунку фінансових санкцій до Акту камеральної перевірки податкової звітності з розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями від 06.06.2016 №414/10-07-15-02-23/497681, позивачу за 2014 рік донараховано авансові внески з податку на прибуток в сумі 49132 грн. та визначено фінансову санкцію в сумі 12283 грн.

Отже, з огляду на те, що у 2014 році позивач був звільнений від сплати авансового внеску з податку на прибуток, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016 №0004591502 підлягає скасуванню в частині нарахування грошового зобов’язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності" за основним платежем на суму 49132 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 12283 грн.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів того, що в 2015 році авансові внески з податку на прибуток в сумі 57656 грн. були сплачені ним своєчасно, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що податковим органом було правомірно визначено позивачу штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 14414 грн.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на їх користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 86, 97, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській від 05.07.2016 №0004591502 в частині нарахування грошового зобов’язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності" за основним платежем на суму 49132 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 12283 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.