Постанова № 62300300, 28.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2011 року № 2а-9694/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1393,18 грн

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач) податкової заборгованості у розмірі 1 393,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування, про що позивачем видано відповідачу свідоцтво про сплату єдиного податку. Однак відповідачем належного до сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб до бюджету внесено у повному обсязі не було.

Відповідно до облікової картки платника податків - відповідача обліковується заявлена до стягнення заборгованість з єдиного податку, яка не погашена у встановлені податковим законодавством строки.

Відповідач в судове засідання не прибув, явку належним чином уповноваженого представника до суду не забезпечив, заперечень на позов не надав, повідомлений про час і місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 35, 37 КАС України.

Справа вирішується на підставі наявних в ній доказів та матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований Дніпровської районною в місті Києві державною адміністрацією як субєкт підприємницької діяльності фізична особа, а також є платником Єдиного податку (Свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є № 961565 від 01.01.2009).

В звязку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобовязання, позивачем виставлено першу податкову вимогу № 1/3335 від 22.06.2009 на загальну суму 193,18 грн. та другу податкову вимогу № 2/398 від 15.02.2010 на загальну суму 1 393,18 грн.

Однак, як підтверджують матеріали справи, відповідачем належного до сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за оскаржуваний період до бюджету у повному розмірі не вносилось. Відповідно до облікової картки відповідача обліковується заборгованість з єдиного податку у розмірі 1 393,18 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва (в редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99), що діяла в оскаржуваний період, передбачає особливий порядок оподаткування субєктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України Про систему оподаткування від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку субєктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції.

Пунктом 2 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Як вбачається з наведених норм, обовязок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як субєкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.

Як зазначалось вище, відповідач зареєстрований як платник податків та застосовує спрощену систему оподаткування, що покладає на нього обовязок сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відтак, відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 (положеннями якого регулювались спірні правовідносини в оскаржуваний період) податкове зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку є зобов'язанням платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Указом Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Беручи до уваги вищезазначені факти, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту а пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту б пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги направлені відповідачу відповідно до наведених положень законодавства.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи вищевикладене, факт наявності у відповідача податкового боргу у заявленій податковим органом сумі суд вважає встановленим.

Відповідачем не спростовано правильність розрахунку його податкової заборгованості з єдиного податку.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Разом з тим, з 01.01.2011 Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В порядку пункту 20.1.18 статті 18 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заявленої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Задовольнити адміністративний позов повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь держави (рахунок: УДК у Дніпровському районі міста Києва, ідент. код 26088819, Банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005) податкову заборгованість у розмірі 1 393,18 (одна тисяча триста девяносто три гривні 18 коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.Б. Федорчук