Рішення № 62300155, 25.10.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 925/1171/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Голосінською Н.М., за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго", м. Умань про стягнення 740178 грн. 27 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом до Уманського комунального підприємства Уманьтеплокомуненерго про стягнення з відповідача 740178 грн. 27 коп. із яких: 87233 грн. 68 коп. трьох відсотків річних та 652944 грн. 59 коп. інфляційних, у звязку з несплатою останнім боргу, стягнутого рішенням господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року у справі №925/1411/13.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечив, оскільки вважає, що за договором купівлі-продажу природного газу №73/11-БО-36(2011) від 28.01.2011 передбачено використання газу виключно для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних організацій. Несвоєчасність фінансування бюджетних організацій є причиною виникнення боргу за теплопостачання. Неможливість виконання даного зобовязання сталася не з вини відповідача. Уманське комунальне підприємство Уманьтеплокомуненерго позбавлене можливості на власний розсуд самостійно розпоряджатися коштами, що надходять на його рахунки. Стягнення з підприємства зазначених санкцій ще більше унеможливить в подальшому надання якісних послуг по теплопостачанню.

Відповідач направив до суду клопотання №1170 від 20.10.2016 у якому просить справу розглянути за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, виходячи із того, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно з ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 25 жовтня 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року зі справи №925/1411/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Уманського комунального підприємства Уманьтеплокомуненерго на користь дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 2 000 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 217 355 грн. 06 коп. пені, 155047 грн. 26 коп. - 3% річних та відшкодовано витрати зі сплати судового збору в розмірі 47 448 грн. 04 коп.

Оскільки кошти, стягнуті рішенням суду від 23 жовтня 2013 року у справі №925/1411/13, відповідачем сплачені не були, дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 87233 грн. 68 коп. трьох відсотків річних за період з 30 травня 2014 по 23 вересня 2016 та 652944 грн. 59 коп. інфляційних, нарахованих за період з травня 2014 по травень 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання.

При цьому судом першої інстанції враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України зі справи №1/384-07 від 30 вересня 2008 року.

Крім того, в пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту погашення заборгованості стягнутої рішенням суду від 23 жовтня 2013 року зі справи №925/1411/13.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки рішення господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року на день предявлення даного позову є невиконаним, а основна заборгованість в сумі 2000000 грн. 00 коп., пеня в сумі 217 355 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 155 047 грн. 26 коп. непогашеними, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем вірно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому судом також враховано, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору сумі 11102 грн. 68 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Уманського комунального підприємства Уманьтеплокомуненерго ( вул. Тищика, 12а, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 02082675) на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 31301827) 87233 грн. 68 коп. трьох відсотків річних, 652944 грн. 59 коп. інфляційних та 11102 грн. 68 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повне рішення складено 28 жовтня 2016 року

Суддя О.В. Чевгуз