Рішення № 62300135, 25.10.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 925/1177/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Голосінською Н.М., за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - директор,

від відповідача: 1- не зявився,

від відповідача : 2 ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз-Авто", м. Умань

до Виконавчого комітету Уманської міської ради, м. Умань та Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, м. Умань

про стягнення 301951 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Круїз-Авто" заявлений позов про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради 301 951 грн. 76 коп. заборгованості за надані позивачем послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за період з 01.02.2015 по 31.12.2015.

Представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Перший відповідач електронною поштою 25.10.2016 направив до суду заперечення на позов у якому проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» заперечив і вважає, що позовні вимоги до виконавчого комітету Уманської міської ради являються незаконними, безпідставними та необгрунтованими, крім того позивач не надав необхідних належних та допустимих доказів. В 2015 році, на відміну від поточного 2016 року, в Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Видатки у вигляді цільової субвенції були передбачені та виділені відповідними рішеннями на Черкаську область та м. Умань. За рахунок недостатнього фінансування субвенції м. Умань утворилася кредиторська заборгованість. На виконання статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» між органом місцевого самоврядування та автомобільним перевізником було укладено договори про розрахунки за наданні послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування в м. Умань за рахунок субвенції з державного бюджету.

Цими договорами встановлено обов'язок головного розпорядника бюджетних коштів проводити відшкодування за пільгові перевезення громадян, надані Перевізником по мірі надходження цільової субвенції з Державного бюджету. Крім того за змістом договорів про розрахунки за наданні послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування в м. Умань встановлено, що сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталось не з її вини та пунктами 4.1.3. договорів встановлено, що сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору. Заборгованість в сумі 301 951,76 грн. утворилась внаслідок недостатнього фінансування у 2015 році цільової субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам. При надходженні субвенції на рахунок Управління зобов'язання по договорам будуть виконанні. Справу просив розглядати за відсутності представника виконавчого комітету Уманської міської ради.

Представник другого відповідача вимоги не визнав та вказав, що в Управління відсутні кошти та відсутнє фінансування з бюджету на такі перевезення, оскільки відповідач не брав на себе таких зобовязань в 2016 році та не реєстрував їх у казначействі. Подано письмовий відзив на позов з доказами направлення сторонам у справі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами на ринку послуг в Україні.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобовязання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують змішані договірні відносини послуги та перевезення автомобільним транспортом на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету регулюється Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (далі - Порядок).

Відповідно до п. п. 5-8 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і направляють їх до фінансових органів райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад на підставі актів звіряння, щомісяця нотують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі. Фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки бюджетів міст обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Отримані місцевими бюджетами суми субвенції перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Пункт 3 Порядку передбачає фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.02р. №256 головними розпорядниками коштів місцевого бюджету є виконавчі органи рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Позивач здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом підтверджується ліцензією серії АД № 077311 на строк з 24.10.2012 необмежений.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» та Виконавчим комітетом Уманської міської ради (Відповідач 1) було укладено Договори №17 від 24.03.2006, №18 від 24.03.2006, №33 від 21.09.2010, №34 від 10.06.2011, № 37 від 15.01.2013, №38 від 18.06.2013, №47 від 31.12.2014 за умовами яких позивач зобов'язувався здійснювати перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування №1,1-Б,1-А,10-А,21-А,27.

Умовами вищезазначених договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах м. Умань встановлено обов'язок позивача надавати право на безкоштовний проїзд пільговим категоріям пасажирів та інших категорій пасажирів за пропозицією відповідача.

На виконання вимог Договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах м. Умань та ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка передбачає виключно договірні відносини між органом місцевого самоврядування та автомобільним перевізником, між сторонами було укладено Договір №1 від 02.02.2015 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування в м. Умань за рахунок субвенції з Державного бюджету України.

Відповідно до умов договору замовник (відповідач 1) надає право перевізнику (позивачу) здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на маршрутах №1;1-Б;1-А;10-А;;21-А;27 згідно з додатками №№3,4,5,6,7,8,9,10,11, а перевізник (позивач) зобовязався здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на всіх без винятку автобусах ТОВ «Круїз-Авто» згідно з додатком №2.

02.03.2015 сторони уклали такий же договір за №2 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування в м. Умань за рахунок субвенції з Державного бюджету України. Відповідно умов цього договору замовник (відповідач 1) надає право перевізнику (позивачу) здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на маршрутах №1;1-Б;1-А;10-А;;21-А;27 згідно з додатками №№3,4,5,6,7,8,9,10,11, а перевізник (позивач) зобовязався здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на всіх без винятку автобусах ТОВ «Круїз-Авто» згідно з додатком №2.

02.06.2016 сторони уклали такий же договір за №4 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування в м. Умань за рахунок субвенції з Державного бюджету України. Відповідно до умов цього договору замовник (відповідач 1) надає право перевізнику (позивачу) здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на маршрутах №1;1-Б;1-А;10-А;;21-А;27 згідно з додатками №№ 3,4,5,6,7,8,9, а перевізник (позивач) зобовязався здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на всіх без винятку автобусах ТОВ «Круїз-Авто» згідно з додатком №2.

Термін дії здійснення позивачем зобов'язань по перевезенню пільгових категорій пасажирів згідно з договором №1 становив з 01.02.2015 до 28.02.2015, за договором №2 з 01.03.2015 до 31.05.2015 і за договором №4 з 01.06.2015 до 31.12.2015.

Відповідно до п. 2.2.6 вказаних договорів встановлено обов'язок відповідача проводити відшкодування за пільгові перевезення громадян надані перевізником.

Пунктом 3.1 договорів сторонами встановлено, що замовник на підставі розрахунку проводить перерахування коштів на рахунок перевізника при надходженні сум субвенції місцевим бюджетам з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3.2 договорів розрахунки за договорами здійснюється через управління Державного казначейства України у Черкаській області згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків.

Згідно з пунктом 3.3 договору №1 від 02.02.2015 фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться замовником розпорядником бюджетних коштів з урахуванням фактичного надання послуг, але не більше від планових сум субвенцій, передбачених тимчасовим кошторисом на лютий 2015 року в сумі 243000,000 грн. по мірі надходження коштів з державного бюджету

За договором №2 від 02.03.2015 пунктом 3.3 договору його сторони встановили, що фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться замовником розпорядником бюджетних коштів з урахуванням фактичного надання послуг, але не більше від планових сум субвенцій, передбачених кошторисом на березень-травень 2015 року в сумі 729000,00 грн. по мірі надходження коштів з державного бюджету.

За договором №4 від 02.06.2015 пунктом 3.3 договору його сторони встановили, що фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться замовником розпорядником бюджетних коштів з урахуванням фактичного надання послуг, але не більше від планових сум субвенцій, передбачених кошторисом на червень-грудень 2015 року в сумі 1021320,00 грн. по мірі надходження коштів з державного бюджету.

До договору №4 від 02.06.2015 між сторонами 01.10.2015 було укладено додаткову угоду №1, якою збільшено кількість маршрутів Позивача на яких здійснюється пільгове перевезення пасажирів, та 10.12.2015 додаткову угоду №2, якою збільшено планову суму компенсаційних виплат до 1 155 320 грн.

Відповідно до пункту 3.4 договорів сторонами встановлено, що до 3 числа місяця, наступного за звітним, між сторонами погоджується акт звірки за надані послуги за формою « 3 пільга»

Згідно з рішенням Уманської міської ради від 30.01.2015 №2-66/6 «Про міський бюджет на 2015 рік» головним розпорядником коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян є Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради.

Отже, господарський суд вважає, що належним відповідачем у даній справі являється саме Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 27.07.2016 у справі №908/2966/13 - Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорії громадян визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.

Факт належного виконання зобовязань позивачем за вищевказаними договорами підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: розрахунком №2/1 К від 16.02.2015 за першу половину лютого 2015 року, розрахунком №2/2 К від 26.02.2015 за другу половину лютого 2015 року, розрахунком №3/К від 30.03.2015 за березень 2015 року, розрахунком №4/К від 29.04.2015 року за квітень 2015 року, розрахунком №5/К від 28.05.2015 року за травень 2015 року, розрахунком №6/К від 30.06.2015 року за червень 2015 року, розрахунком №7/К від 31.07.2015 року за липень 2015 року, розрахунком №8/К від 31.08.2015 року за серпень 2015 року, розрахунком №9/К від 30.09.2015 року за вересень 2015 року, розрахунком №10/К від 30.10.2015 року за жовтень 2015 року, розрахунком №11/К від 30.11.2015 року за листопад 2015 року, розрахунком №12/К від 30.12.2015 року за грудень 2015 року, розрахунком №12-1/К від 30.12.2015 року за червень-грудень 2015 року (а.с. 101-113).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повністю не розрахувався з позивачем за виконані перевезення.

З Актів звірки взаємних розрахунків, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, дослідженого в судовому засіданні вбачається, що за період з 01.02.2015 по 31.12.2015 позивачем надано послуг на загальну суму 2127320 грн.

На погашення заборгованості за 2015 рік відповідачем 2 сплачено 1825368, 24 грн.

На день розгляду справи борг відповідача 2 перед позивачем становить 301951,76 грн. Доказів сплати цих коштів позивачу від відповідача 2 до суду не подано.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність заборгованості підтверджується договорами, актами звіряння послуг, розрахунком вимог позивача, відсутністю претензій відповідача до кількості та якості наданих послуг.

Згідно приписів п.2 ст. 916 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити перевізнику обумовлену плату за послугу за домовленістю.

Відсутність коштів у відповідача чи відсутність кошторису видатків на перевезення пільгової категорії громадян, відсутність у відповідача зареєстрованих в казначействі бюджетних зобовязань з перевезення пільгових категорій громадян не є підставою звільнення відповідача від обовязку проведення розрахунків за виконані роботи з перевезення та надані послуги.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 301951,76 грн. заборгованості підлягають до задоволення.

Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області виступає за договорами перевезення виключно як банківська установа для перерахування коштів з бюджету на користь перевізника (позивача) за розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обовязок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд вважає, що відсутність фінансування органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, відсутність у нього коштів - не є обґрунтованою підставою невиконання зобовязання за договором. Аналогічні правові позиції викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_1 проти України від 29.06.2004р. (Заява №18966/02).

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів обєктивної неможливості заперечення вимог по суті позову, чи погашення боргу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, і з відповідача 2 на користь позивача необхідно стягнути 301951,76 грн. 50 коп. боргу за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 4529 грн. 28 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (вул. Садова, 9, м. Умань, код ЄДРПОУ 03195808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз-Авто" (вул. Вокзальна, 1Б, м. Умань, код ЄДРПОУ 33126373) - 301951 грн. 76 коп. боргу та 4529 грн. 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повне рішення складене 28 жовтня 2016 року

Суддя О.В. Чевгуз