Постанова № 62300090, 25.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 922/5764/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Альфа"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016у справі№ 922/5764/15господарського суду Харківської областіза позовомФермерського господарства "Альфа"доПриватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Головне управління Держземагенства у Харківській області ; 2. ОСОБА_4; 3. Державна екологічна інспекція у Харківській областіпростягнення 1004349,28 грн збитківв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Пятницький С.С. (довіреність №61/0222 від 01.06.2016) не з'явилисьвід третіх осіб 1,2,3:не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (головуючий суддя - Новікова Н.А., судді - Лавренюк Т.А., Погорелова О.В.) від 25.02.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Слободін М.М., судді - Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) від 27.04.2016, у справі № 922/5764/15 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Фермерське господарство "Альфа" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст.ст.22, 623, 1167, 1172, 1192 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 22, 27, 32, 43, 84, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фермерське господарство "Альфа" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт" збитків у загальному розмірі 1004349,28 грн, з яких 793373,000 грн - сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди), 34280,38 грн шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 176695,90 грн реальні втрати, понесені ФГ "Альфа" з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. №50640 від 18.12.2015). Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких відповідач самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 28,5403 га, отриману позивачем в користування на підставі договору суборенди. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст.147, 216-218, 224, 225 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Судами встановлено таке.

12.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 28,5403 га кадастровий номер НОМЕР_1 із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області.

Зазначений договір оренди землі був зареєстрований Реєстраційною службою Золочівського районного управління юстиції Харківської області 17.11.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

30.12.2014 між громадянином України ОСОБА_4 (орендар), який діє на підставі Закону України "Про оренду землі" та договору оренди землі від 12.11.2014, та Фермерським господарством "Альфа" в особі голови ОСОБА_4 (суборендар) було укладено договір суборенди землі, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 28,5403 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області для ведення фермерського господарства.

Зазначений договір суборенди був зареєстрований Реєстраційною службою Золочівського районного управління юстиції Харківської області 13.03.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 9074451).

При проведенні огляду земельної ділянки, отриманої в суборенду, позивачем було встановлено, що на земельній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці, що унеможливило використання земельної ділянки ФГ "Альфа". При цьому, позивач наголошував на тому, що дізнався про факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки, загальною площею 28,5403 га, кадастровий номер НОМЕР_1, наданої йому в суборенду, з матеріалів кримінального провадження №1201522031000054 від 24.01.2015.

По факту самовільного зайняття земельної ділянки слідчим відділом Золочівського РВ ГУМВС України у Харківській області 24.01.2015 було внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220310000054 (ч.1. ст.197-1 Кримінального кодексу України). За зверненням Золочівського РВ ГУМВС України у Харківській області Фермерським господарством "Альфа" було прийнято на зберігання зерно фуражної пшениці у кількості 74,160 тон, зібраної зі спірної земельної ділянки.

На підставі постанови слідчого СВ Золочівського РВ ГУМВС України у Харківській області від 06.07.2015 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області у період з 13.07.2015 по 14.07.2015 було проведено позапланову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в частині використання та охорони земельної ділянки, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області (кадастровий номер НОМЕР_1) в діяльності ПСП "Горизонт", за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №75/01-04/02-09. У даному акті зафіксовано, що ПСП "Горизонт" у порушення вимог ст.ст.125, 126 ЗК України самовільно використовує земельну ділянку площею 28,5403 га для ведення власного сільськогосподарського виробництва, чим порушує права гр. ОСОБА_4 на землю та як наслідок в порядку ст.ст.156, 211, 212 ЗК України, ст.ст.22, 623, 1167, 1172, 1192 ЦК України повинно відшкодувати кошти.

Листом від 06.10.2015 №03.01-26/3479 Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, на звернення Фермерського господарства "Альфа" щодо здійснення розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 28,5403 га, надано відповідь, що у разі встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 28,5403 га, відповідно до Методи визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, шкода буде складати 34280,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог в частині стягнення з відповідача реальних втрат, понесених Фермерським господарством "Альфа" у розмірі 176695,90 грн, позивач зазначив, що ним було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою, яка фактично була самовільно зайнята відповідачем, у розмірі 1000,00 грн; ним було понесено реальні втрати у розмірі 106078,00 грн на придбання товарно-матеріальних цінностей для проведення обробітку землі та запланованих посівів соняшника на спірній земельній ділянці; ним було понесено реальні втрати у розмірі 32418,00 грн у зв'язку з наданням послуг щодо збору та зберігання зерна, зібраного у липні 2015 року зі спірної земельної ділянки; крім того, ним було понесено реальні втрати у розмірі 37199,90 грн на підживлення та обробку озимої пшениці на спірній земельній ділянці.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення з відповідача суми неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 793373,00 грн, позивач вказував, що на самовільно зайнятій відповідачем земельній ділянці позивач збирався вирощувати сільськогосподарську продукцію - соняшник, втім не зміг цього зробити та отримати прибуток через незаконні дії відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі, суди правомірно виходили з такого.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1, п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Пунктом 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 ЗК України визначено перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Так, відповідно до п."д" ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Загальні засади відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди запроваджені статтею 22 ЦК України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілої особи є відшкодування збитків. Можливість використовувати відшкодування збитків в якості засобу захисту порушених прав виникає із самого факту порушення цивільних прав, що свідчить про необхідність доведення їх існування, оскільки порушеним може бути визнано тільки реально існуюче право.

Відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав і є мірою відповідальності. Законодавство відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди.

У даному випадку має місце спір щодо заподіяння шкоди, яка не пов'язана з виконанням зобов'язання, що випливає з договору і такі правовідносини врегульовані зокрема статтею 1166 ЦК України.

Відповідно до наведеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Наведена норма містить законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

За оцінкою судів, в частині вимог про стягнення шкоди у розмірі 34280,38 грн, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, позивач не довів належними доказами ані факту самовільного використання відповідачем земельної ділянки, ані розміру шкоди, спричиненої такими діями, оскільки матеріали справи не містять належних документів обстеження спірної земельної ділянки повноважними органами на вчинення таких дій - територіальними органами Держсільгоспінспекції, та не містять розрахунку розміру шкоди здійсненого цим органом за фактом встановлення відповідних обставин, які є у сукупності доказами понесення шкоди у заявленому позивачем розмірі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, які складаються із суми неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 793373,00 грн та реальних втрат понесені ФГ "Альфа" у розмірі 176695,90 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Тягар доказування наявності і обґрунтування розміру реальних збитків та втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він поніс реальні збитки та міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши та оцінивши докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, встановили, що позивачем, всупереч вимогам ч.1 ст.33 ГПК України, не доведено наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, їх розміру, оскільки ніщо не заважало позивачу провести орання ділянки та засіяти соняшник.

Крім того, станом на час укладення 13.03.2015 між громадянином України ОСОБА_4 (орендар) та Фермерським господарством "Альфа" в особі голови ОСОБА_4 (суборендар) договору суборенди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2015, голова Фермерського господарства "Альфа" ОСОБА_4, який одночасно є орендодавцем спірної земельної ділянки, був обізнаний про здійснення засіву озимої пшениці відповідачем на земельній ділянці, переданій в суборенду, що підтверджується самим позивачем, який наголосив, що дізнався про факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки, загальною площею 28,5403 га, кадастровий номер НОМЕР_1, наданої йому в суборенду з матеріалів кримінального провадження №1201522031000054 від 24.01.2015.

Більш того, спірна земельна ділянка передавалась в суборенду за актом приймання-передачі, який за приписами ст.17 Закону України "Про оренду землі" (об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом) повинен був бути складений станом на момент державної реєстрації права суборенди, тобто 13.03.2015, а не у грудні 2014 як це було здійснено сторонами договору суборенди.

Таким чином позивач повинен був оглянути спірну земельну ділянку та пересвідчитись у можливості її використання.

Відтак, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку, що позивач на момент укладення договору суборенди був обізнаний, що земельна ділянка засіяна озимою пшеницею ПСП "Горизонт", в силу чого мав можливість спланувати свої дії - або заорати ділянку та засіяти соняшник, або не укладати контрактів на майбутню поставку соняшника з урожаю, вирощеного на зазначеній ділянці.

Втім, незважаючи на факт обізнаності з таким станом земельної ділянки, позивачем було понесено витрати у розмірі 106078,00 грн: придбано насіння для посівів, паливно-мастильні матеріали, гербіциди, міндобрива. Крім того, за твердженнями позивача, ним здійснені витрати у розмірі 37199,90 грн на підживлення та обробку озимої пшениці на спірній земельній ділянці, а у липні 2015 року здійснено збір врожаю, засіяного ПСП "Горизонт", та надані послуги по зберіганню даного зерна у загальному розмірі 32418,00 грн. Також позивачем сплачено орендну плату у розмірі 1000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що відшкодуванню підлягають збитки, які мають бути безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки (мають бути прямими); враховуючи: - обізнаність позивача про факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки способом її засіяння, що надавало йому право, будучи з 13.03.2015 законним землекористувачем, використовувати її відповідно до цільового призначення, - відсутність доказів обов'язковості понесення позивачем всіх вище перелічених витрат в силу закону чи договору, то відповідно цих витрат можливо було уникнути, а відтак такі (витрати) є опосередкованими і підпадають під поняття комерційного ризику, відповідно ст.44 Господарського кодексу України, та не підлягають відшкодуванню, оскільки є складовою підприємницької діяльності.

Щодо пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди), то законодавець покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані.

Разом з тим, на момент укладення договору суборенди у позивача не існувало чинних цивільно-правових угод з третіми особами по поставці їм соняшника, а договір поставки насіння соняшника майбутнього врожаю №02/04/15 від 02.04.2015 та договір поставки №МР-02754 від 30.11.2015 були укладені позивачем після встановлення ним факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, що не свідчить про те, що доходи дійсно могли бути отримані станом на момент укладення договору.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відмову в позові.

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не вийшли за межі позовних вимог та не визнали за позивачем права власності на зібраний із спірної земельної ділянки врожай озимої пшениці, колегія суддів відхиляє, оскільки приписами ст.83 ГПК України передбачено право а не обов'язок господарського суду виходити за межі позовних вимог, тому розгляд справи в межах позовних вимог не є порушенням процесуального законодавства та не позбавляє позивача права звернутися до суду із самостійним позовом.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Альфа" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 922/5764/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О.Поляк

І. Ходаківська