Ухвала суду № 62299508, 21.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

21 жовтня 2016 року м. Київ К/800/27814/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №826/7044/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕМПОСТАВ-УКРАЇНА» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕМПОСТАВ-УКРАЇНА» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фіскальна служба України 19.10.2016 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Як вбачається з поданої касаційної скарги вимоги Закону в цій частині не виконано, документ про сплату судового збору до неї не додано.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону в чинній на момент подання касаційної скарги редакції, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно частини другої статті 4 Закону за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Натомість, до касаційної скарги Державною фіскальною службою України додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання Державної фіскальної служби України, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для звільнення від такої сплати.

Разом з тим, до касаційної скарги відповідачем також не додано копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, відповідачу необхідно надати суду касаційної інстанції документ щодо сплати судового збору у розмірі, встановленому чинним на час подання касаційної скарги законодавством, а також копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №826/7044/16.

2. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №826/7044/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕМПОСТАВ-УКРАЇНА» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

3. Надати відповідачу строк для усунення недоліків до 21.11.2016.

4. Направити відповідачу копію ухвали для виконання.

Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна