Ухвала суду № 62298769, 27.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Київ К/800/35995/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року

у справі №816/1139/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Нафтогазресурс» (надалі - ТОВ «АС-Нафтогазресурс»)

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - ДПІ у м.Полтаві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Полтаві від 19.03.2015 року №0011151502, №0011161502 та №0011191502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «АС-Нафтогазресурс» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім цього, відповідачем заявлено клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на її процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АС-Нафтогазресурс» від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень-серпень 2013 року, листопад 2013 року, квітень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 02.02.2015 року №300/16-01-15-02/3795056, у висновках якого відображено:

- на порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, ст.200, п.200.5 ст.200 Податкового Кодексу України встановлено завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, заявленого в уточнюючих розрахунках: за січень 2013 року - на 104262,00 грн.; за лютий 2013 року на 7841,00 грн.; за березень 2013 року - на 60577,00 грн.; за квітень 2013 року - на 28081,00 грн.; за червень 2013 року - на 56190,00 грн.; за липень 2013 року - на 28109,00 грн.; за серпень 2013 року - на 69962,00 грн.; за листопад 2013 року на 55769,00 грн.;

- на порушення п.200.5 ст.200 Податкового Кодексу України відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку, заявленого в уточнюючих розрахунках: за січень 2013 року - на 407517,00 грн.; за лютий 2013 року - на 205000,00 грн.; за березень 2013 року - на 152522,00 грн. за квітень 2013 року - на 2341100,00 грн.; за травень 2013 року - на 661977,00 грн.; за червень 2013 року - на 780469 грн.; за липень 2013 року - на 446224,00 грн.; за серпень 2013 року - на 132855,00 грн.; за листопад 2013 року - на 319308,00 грн.; за квітень 2014 року - на 13403,00 грн.;

- на порушення п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України завищено залишок від'ємного значення (р.24) по уточнюючому розрахунку лютий 2013 року на 39775,00 грн.;

- на порушення п.200.5 ст.200 Податкового Кодексу України заниження від'ємного значення податку по уточнюючому розрахунку за квітень 2014 року (р.24) на 669443,00 грн.

На підставі названого акта перевірки 19.03.2015 року ДПІ у м.Полтаві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0011151502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 410791,00 грн., внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 102697,75 грн. ;

- №0011161502 яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку, заявленого в уточнюючих розрахунках на суму 5460375,00 грн.

- №0011191502 яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за лютий 2013 року на суму 39775,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини справи та зібрані в ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний - реальний характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Так, судами встановлено, що між ТОВ «АС-Нафтогазресурс» (Замовник) та ПП «Сільпродпостач» (Підрядник) укладено Договір підряду № 3/12/2012, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався виконати будівництво під'їзної дороги до свердловини № 9 Бутівсько - Коломийцівської площі, здати в експлуатацію об'єкт у встановлені терміни, а Замовник в свою чергу зобов'язався надати Підряднику будівельний майданчик, забезпечити своєчасну фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених даними договором.

Додатками до Договору підряду, які є невід'ємними його частинами, сторони погодили якісний склад під'їзної дороги, терміни та умови її облаштування, використання матеріалів та транспортування їх на робочу площадку.

Факт виконання робіт, передбачених зазначеним договором підряду, підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за січень 2013 року № 1, за лютий 2013 року № 1-02, за лютий 2013 року № 7 та за квітень 2013 року, відомостями ресурсів за формою №4б ДБН Д1.1-1-2000, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Досліджуючи правомірність формування податкового кредиту судами попередніх інстанцій враховано пояснення представника позивача щодо технології виконання підрядних робіт в залежності від їх виду, обсяги виконання робіт, терміни виконання та сезон здійснення таких робіт.

Крім того, 30.08.2012 року між ПАТ «НАК «Надра України» (Орендодавець) та ТОВ «АС-Нафтогазресурс» укладено договір оренди №0-395/12, згідно умов якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування індивідуально - визначене майно, а саме: свердловину №1 Бутівську, яка розташована за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, що знаходиться на балансі ПАТ «НАК «Надра України».

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди майна, акт прийому-передачі, щомісячні акти по оренді майна, податкові накладні та платіжні доручення.

Метою оренди свердловини ТОВ «АС-Нафтогазресурс» за договором від 30.08.2012 року №0-395/12 було геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка.

ТОВ «АС-Нафтогазресурс» було видано спеціальний дозвіл на користування надрами на відповідній території земельної ділянки - Бутівсько-Коломийцівської площі (з визначенням відповідних координат).

31.08.2012 року між Держгеонадра та ТОВ «АС-Нафтогазресурс» укладено Угоду про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки газу та нафти Бутівсько-Коломийцівської площі, за №4213, яка являється додатком до Спеціального дозволу на користування надрами.

31.08.2012 року між ТОВ «АС-Нафтогазресурс» та Держгеонадра затверджена вищезазначена Програма робіт (Додаток № 2 до Угоди)

Крім цього, 02.12.2013 року між ТОВ «АС-Нафтогазресурс» та Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика» укладений Договір № 137-МНС , за умовами якого ДГП «Укргеофізика» надавало послуги з проведення моніторингу та наукового супроводження виконання надрокористувачем особливих умов користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки покладів вуглеводнів на Бутівсько - Коломийцівській площі, передбачених Спеціальним дозволом на користування надрами від 31.08.2012 року № 4213.

Враховуючи висновки та рекомендації, зроблені ДГП «Укргеофізика» щодо подальшої недоцільності використання свердловин №1 Великобагачанська, № 1 Бутівська, Бутівсько Коломийцівська площа (зокрема з підстав відсутності в розрізі нафтогазоносних горизонтів промислового значення; реліквідація вищевказаних свердловин призведе до багатомільйонних збитків), ТОВ «АС-Нафтогазресурс» були вжиті заходи по підготовці та внесенні змін до існуючої Програми робіт з геологічного вивчення, в т.ч. дослідно - промислової розробки нафти і газу на Бутівсько-Коломийцівської площі.

Таким чином, оренда свердловин для ТОВ «АС - Нафтогазресурс» була пов'язана з господарською діяльністю підприємства, але з урахуванням Експертного висновку від 24.03.2014 року № 35 позивачем було вирішено внести зміни до Програми робіт по геологічному вивченню, в тому числі дослідно-промислової розробки Бутівсько- Коломийцивської площі в районі свердловин № 1 - Бутівська та № 1 - Великобагачанська.

Внаслідок прийняття такого рішення, між ТОВ «АС-Нафтогазресурс» та Держгеонадра укладено нову Угоду від 29.05.2014 року № 4213 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вуглеводнів (нафта, газ природний) на Бутівсько-Коломийцівської площі, та якою було затверджено нову Програму робіт з метою геологічного вивчення, в т.ч. дослідно - промислової розробки вуглеводнів на Бутівсько-Коломийцівської площі. Свердловини №1 Великобагачанська та № 1 Бутівська, Бутівсько - Коломийцівської площі були виключені з програми робіт за погодженням з Держгеонадра.

Наведені обставини спростовують висновки контролюючого органу, що договір оренди між ПАТ «НАК «Надра України» та ТОВ «АС-Нафтогазресурс» укладено не з метою використання у господарській діяльності позивача.

Також за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що по постачальникам ПАТ «Укртелеком» Полтавська філія, ТОВ «Альянс Полтава» до складу податкового кредиту включені податкові накладні, які складені з порушенням (дата податкових накладних не відповідає першій події).

Відповідно до положень п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Встановлено, що позивач правомірно скористався правом наданим п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та сформував податковий кредит з ПДВ за грудень 2012 року податкова накладна № 2780/530 від 30.11.2012 року на суму ПДВ 90,36 грн., рахунок - акт №9463 від 30.11.2012 року, платіжне доручення № 50 від 19.11.2012 року; за січень 2013 року податкова накладна № 2707/530 від 31.12.2012 року на суму ПДВ 83,33 грн., рахунок - акт №9463 від 31.12.2012 року, платіжне доручення №98 від 25.12.2012 року.

Крім того, є помилковим посилання контролюючого органу, що накладна за № 293 була видана 13.07.2013 року, оскільки накладна, яка являє собою рахунок-фактуру (який також є актом виконаних робіт/наданих послуг) свідчить, що він датований саме 15.07.2013 року, що є наслідком допущення технічної помилки відповідним органом, та внаслідок чого, можна стверджувати про відсутність підстав для встановлення факту неправомірності включення витрат до складу податкового кредиту.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Відповідачем, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача,

Крім того, за наслідками проведеної перевірки, відповідно до п.200.5 статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ «АС-Нафтогазресурс» не має права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 5871166,00 грн. На думку контролюючого органу надання права на бюджетне відшкодування особі, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

Так, відповідно до п.200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів):

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Аналіз норм Податкового кодексу України, норм Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, дає підстави для висновку, що відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для шантажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховний судом України у постанові від 20.01.15 року по справі № 21-514а14.

Крім того, в обґрунтування висновку про відсутність права на бюджетне відшкодування по господарським операціям з ТОВ «Енергофінанс» в розмірі 4779410,49грн. контролюючий орган посилається на відсутність матеріалів зустрічної звірки зазначеного контрагента.

Зазначені обставини правомірно не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх судових інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на її процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун