Ухвала суду № 62298529, 12.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2016 року

справа № 804/16516/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення «Агро-Комплект» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 804/16516/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення «Агро-Комплект» до Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення «Агро-Комплект» (далі позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000281520 та № 00002715610 від 25.03.2013р. Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погодився із постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, вказав, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що податковою інспекцією відповідно до пп.78.1.1., пп.78.1.4., пп.78.1.11. п.78.1., ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу керівника Дніпропетровської МДПІ від 22.02.2013 року №164, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Агро-комплект” з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ “Ферід Д” (код 36441206), ПП “АТМ” (код 24606641), ТОВ “ВК Віконні системи” (код 33972398), ТОВ “Галактика М” (код 31890900), ПП “Екоскан Сервіс” (код 33517827), ТОВ “Ангстрем Континенталь” (код 33906299), ТОВ “Дидактика” (код 34735238), ТОВ “Ліга” (код 24609852), ТОВ “Лігран” (код 34656476), ТОВ “Матодор” (код 31820299), ТОВ “Ривс” (код 34914473), ТОВ “Старт Д” (код 32694059), ТОВ “Супутник” (код 32228481), ТОВ “Транс-Атлантика Сервіс” (код 32694389), ТОВ “Шоковіта” (код 33421689), ПП “Мегіур” (код 33338822), ТОВ “Техніка” (код 19099225) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №215/15.1/20257600 від 12.03.2013 року, яким встановлено наступні порушення:

- пп. 135.5.4, п.135.5, ст. 135, п.137.10 ст. 137, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 203 910 грн., в тому числі за III квартал 2012 року на суму 132 720 грн., за IV квартал 2012 року на 71 190 грн.;

- пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 161 833,33 грн., в тому числі за липень 2012 року на 38 333,34 грн., за серпень 2012 року на 44 500,00 грн., за вересень 2012 року на 22 500,00 грн., за жовтень 2012 року на 17 333,33 грн., за листопад 2012 року на 39 166,66 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року:

- №0000271510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 203910,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50977,50 грн.;

- №0000281520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 161833,33 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 458,33 грн..

Позивач, вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що під час розгляду справи реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ “Старт Д”, а саме факти поставки автозапчастин та їх використання у власній господарській діяльності, належними та допустимими доказами не підтверджена, а тому формування податкового кредиту за такою операцією, як і формування валових витрат є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Висновки акту перевірки щодо допущених порушень ґрунтуються на тому, що походження, відвантаження, транспортування та отримання автозапчастин від контрагента ТОВ “Старт-Д” за липень-листопад 2012 року не підтверджено документально, надані до перевірки первинні документи мають юридичну дефектність, у зв’язку з нереальністю господарських операцій між ТОВ “Старт-Д” та його постачальниками, покупцями. Перевіркою було встановлено, що позивач з метою ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів здійснив видимість придбання автозапчастин від контрагента, який в дійсності автозапчастини не реалізовував, а лише документально оформлював операції (шляхом складання договорів, видаткових та податкових накладних).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Закон пов'язує податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат ( у тому числі по сплаті (нарахуванню ) ПДВ у ціні придбаних товарів з реальним виконанням господарської операції та наявністю первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як покупець уклав з ТОВ “Старт- Д” договір поставки від 02.07.2012 року № 207, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами у видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно із видатковими та податковими накладними позивачем були придбанні автозапчастини в асортименті. Підпунктом 2.1 п. 2 даного договору передбачено, що кількість товару, що передається продавцем на умовах даного договору, відображається у видаткових накладних, які є невід’ємними частинами даного договору. Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 договору товар постачається покупцю товарними партіями, відповідно до видаткових накладних.

На виконання умов договору сторонами були оформлені такі документи:

- видаткові накладні: від 20.07.2012 року №3658, від 23.07.2012 року №3659, від 03.08.2012 року №4927, від 06.08.2012 року №4928, від 15.08.2012 року №4929, від 21.08.2012 року №4930, від 27.08.2012 року №4931, від 30.08.2012 року №4932, від 04.09.2012 року №5722, від 06.09.2012 року №5723, від 18.09.2012 року №5724, від 21.09.2012 року №5725, від 01.10.2012 року №6891, від 09.10.2012 року №6892, від 15.10.2012 року №6893, від 25.10.2012 року №6894, від 01.11.2012 року №7791, від 05.11.2012 року №7792, від 09.11.2012 року №7793, від 14.11.2012 року №7794, від 19.11.2012 року №7795, від 23.11.2012 року №7796, від 26.11.2012 року №7797,

- податкові накладні: від 20.07.2012 року №368, від 23.07.2012 року №369, від 03.08.2012 року №618, від 06.08.2012 року №619, від 15.08.2012 року №620, від 21.08.2012 року №621, від 27.08.2012 року №622, від 30.08.2012 року №623, від 04.09.2012 року №493, від 06.09.2012 року №494, від 18.09.2012 року №495, від 21.09.2012 року №496, від 01.10.2012 року №680, від 09.10.2012 року №681, від 15.10.2012 року №682, від 25.10.2012 року №683, від 01.11.2012 року №683, від 05.11.2012 року №684, від 09.11.2012 року №685, від 14.11.2012 року №686, від 19.11.2012 року №687, від 23.11.2012 року №688, від 26.11.2012 року №689,

- рахунки фактури: від 20.07.2012 року №3658, від 23.07.2012 року №3659, від 03.08.2012 року №4927, від 06.08.2012 року №4928, від 15.08.2012 року №4929, від 21.08.2012 року №4930, від 27.08.2012 року №4931, від 30.08.2012 року №4932, від 04.09.2012 року №5722, від 06.09.2012 року №5723, від 18.09.2012 року №5724, від 21.09.2012 року №5725, від 01.10.2012 року №6891, від 09.10.2012 року №6892, від 15.10.2012 року №6893, від 25.10.2012 року №6894, від 01.11.2012 року №7791, від 05.11.2012 року №7792, від 09.11.2012 року №7793, від 14.11.2012 року №7794, від 19.11.2012 року №7795, від 23.11.2012 року №7796, від 26.11.2012 року №7797,

- платіжні доручення: від 17.10.2012 року №1939, від 18.10.2012 року №1946, від 13.11.2012 року №2202, від 22.01.2013 року №74, від 28.02.2013 року №286,

- товарно-транспортні накладні: від 20.07.2012 року АК №20/07/01, від 23.07.2012 року АК №23/07/01, від 03.08.2012 року АК №03/08/01, від 06.08.2012 року АК №06/08/02, від 15.08.2012 року АК №15/08/03, від 23.08.2012 року АК №23/08/04, від 27.08.2012 року АК №27/08/05, від 30.08.2012 року АК №30/08/06, від 04.09.2012 року АК №04/09/01, від 06.09.2012 року АК №06/09/02, від 18.09.2012 року АК №18/09/03, від 21.09.2012 року АК №21/09/04, від 01.10.2012 року АК №01/10/01, від 09.10.2012 року АК №09/10/02, від 15.10.2012 року АК №15/10/03, від 25.10.2012 року АК №25/10/04, від 01.11.2012 року АК №01/11/01, від 05.11.2012 року АК №05/11/02, від 09.11.2012 року АК №09/11/03, від 14.11.2012 року АК №14/11/04, від 19.11.2012 року АК №19/11/05, від 23.11.2012 року АК №23/11/06, від 26.11.2012 року АК №26/11/07,

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Слід зазначити, що реальність операції визначається не лише фактичною наявністю активу (товару, результату виконаної роботи), але й реальністю виконання, в даному випадку поставки товару, саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв’язку з конкретним заявленим постачальником. Наведене зумовлює обов’язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

Позивачем були надані документи, формально оформлені відповідно до вимог законодавства та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарської операції з поставки автозапчастин та подальшої їх реалізації.

Проте, доводи податкового органу, висновки акту перевірки щодо відсутності саме у постачальника ТОВ “Старт-Д” (контрагента позивач) об’єктивної можливості поставляти товар у задекларованих обсягах, браку необхідних ресурсів, під час розгляду справи судом спростовано не було. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що відносно посадових осіб підприємств - контрагентів позивача було порушено кримінальну справу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 та ч.3 ст. 212 КК України, саме в рамках розслідування якої, в тому числі і призначалася та проводилася перевірка позивача.

Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відсутні.

Судом вірно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення «Агро-Комплект» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 804/16516/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак