Ухвала суду № 62296442, 24.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/154/16-к 24.10.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Міняйла М.П., Рудяка А.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2016 року, відносно

ОСОБА_2, 1947 року квітня місяця 2 дня народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

-якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору.

Учасники судового провадження:

прокурор Бороденко С.А.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник ОСОБА_3

потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

представник СВП «Родіна-1» ОСОБА_8

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду про повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_2 обвинуваченого за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України - скасувати у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Миколаївської області для усунення недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що на час розгляду 18.08.2016р. обвинувального акту Корабельним районним судом міста Миколаєва, слідчим та прокурором усунуто всі недоліки, зазначені апеляційним судом в ухвалі від 19.05.2016р., які можливо було усунути.

Зазначає про некоректність посилання суду на рішення Європейського суду з прав людини у даному випадку, оскільки висунуте щодо ОСОБА_2 обвинувачення відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Крім того вказує, що за змістом п.3 ч.3 ст.314 КПК України єдиним процесуальним документом у підготовчому засіданні, що підлягає дослідженню судом на відповідність вимогам КПК України, є обвинувальний акт.

Не погоджується з висновком суду про те, що в обвинувальному акті містяться розбіжності та протиріччя щодо викладу фактичних обставин в частині суб'єкта заподіяння шкоди, реструктуризації та правонаступництва. Також не погоджується з судом в тому, що через незрозумілість деяких обставин суду, про що постійно зазначає в своїй ухвалі суд, обвинувальний акт не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.91 КПК України та вказує на намагання суду у підготовчому судовому розгляді надати оцінку викладу фактичних обставин в обвинувальному акті, що є порушенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України та права прокурора, передбаченого вимогами зазначеної статті, на виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

З приводу наявності та розміру майнової шкоди завданої злочином ТОВ «Бриз-ЛТД», яка на думку суду є необхідною умовою визнання юридичної особи потерпілою, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги те, що слідчим у ході досудового розслідування кримінального провадження не встановлено факту завдання шкоди ТОВ «Бриз-ЛТД», у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч.5 ст.55 України, винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, тому в обвинувальному акті фактичні обставини з приводу наявності та розмір майнової шкоди завданої злочином ТОВ «Бриз-ЛТД» не зазначено через їх не встановлення у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Крім того прокурор, не погоджується з висновком суду, що слідчим в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 91 КПК України не викладено та не зазначено виду та розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди кожному потерпілому окремо, та вказує, що вимогами ч.1 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. У ході досудового розслідування встановлено, що згідно проведеної ревізії шкоду кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_2, завдано СГВК «Родіна-1» у сумі 8 945 149 грн., який був визнаний потерпілим. Членам СГВК «Родіна-1» шкоду також завдано, але ця шкода є моральною, у зв'язку з чим зазначені потерпілі подали під час підготовчого судового засідання цивільні позови про стягнення з ОСОБА_2 саме моральної шкоди.

Звертає увагу, що вимоги ст. 480 КПК України не поширюються на осіб, які вчинили злочини, будучи депутатами місцевих рад.

Вважає, що посилання суду на протиріччя у реєстрі досудового розслідування та обвинувального акту, як на підставу повернення обвинувального акту, не ґрунтується на положеннях ст. 314 КПК України, оскільки кримінальний процесуальний закон не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування, як на підставу для повернення обвинувального акту.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 зазначає, що ні п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, який надає прокурору право вказувати обставини правопорушення які прокурор вважає встановленими, ні жодна інша норма КПК не звільняє прокурора від обов'язку дотримуватись положень п.1. ч.1 ст.92 КПК щодо визначення ознак злочину у обвинувальному акті.

Вказує, що не відповідає приписам КПК України позиція прокурора про те, що єдиним документом, що підлягає дослідженню у судовому засіданні є тільки обвинувальний акт, а тому суд першої інстанції не може і не повинен досліджувати реєстр матеріалів досудового розслідування

Помилковою, на думку захисту, є позиція прокурора щодо підстав визнання потерпілою стороною, юридичної особи СГВК "Родіна-1", який зареєстровано, як юридична особа тільки 10 грудня 2015 року, тобто реєстрація потерпілого, як правонаступника та цивільного позивача у справі здійснено за 24 дні до затвердження обвинувального акту, та через 3 дні після оголошення кінцевої підозри підзахисному. Слідчим, так і прокурором не взято до уваги, що фактичним правонаступником СГВК "Родіна" є ПСП "Родіна". Така позиція ґрунтується на положеннях п. 1.3. чинного Статуту ПСП "Родіна" зареєстрованого державним реєстратором Жовтневої районної державної адміністрації 13 грудня 2006 року за № 15111050001000522, відповідні дані містяться у реєстрі матеріалів досудового розслідування. Крім того у відношенні указаного ПСП "Родіна", господарським судом Миколаївської області відкрито справу про банкрутство, але арбітражний керуючий не залучений до кримінального провадження як представник правонаступника.

Вважає, що прокурор безпідставно вважає, що порядок оголошення підозри визначений ст.481 КПК України не є прийнятним у справі, оскільки підзахисний не є у теперішній час депутатом місцевої ради.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Згідно ухвали суду, до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду; думку прокурора підтримали потерпілі та представник СГВК "Родіна 1"; представник потерпілого ТОВ "Бриз-ЛТД" залишила вирішення цього питання на розсуд суду; обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники вважали за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, не містить формулювання обвинувачення та прокурором не усунуто недоліки, які були виявлені судом при першочерговому розгляді справи, про що заявили відповідне клопотання.

Вирішуючи передбачені ч.3 ст. 314 КПК України питання, суд дійшов висновку, що судовий розгляд даного кримінального провадження не може бути призначений через невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України.

Так, суд зазначив, що прокурором не було усунуто недоліки, на які вказав суд в попередній ухвалі від 13.04.2016 року, а саме в остаточному сформульованому обвинувачені ОСОБА_9 за ч.2 ст. 366 КК України викладені фактичні обставини обвинувачення не містять посилань на обґрунтування заподіяння тяжких наслідків СГВК «Родіна-1».

Окрім того, в обвинувальному акті в якості потерпілого вказано ТОВ «Бриз-ЛТД», тоді як фактичних обставин, встановлених прокурором з приводу наявності та розміру майнової шкоди завданої злочином вказаному потерпілому в порушення вимог ст..55 КПК України, не зазначено.

Окрім того, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, який надійшов до суду після повернення прокурору первісного, суттєво відрізняються від фактичних обставин, викладених у первісному обвинувальному акті, однак обвинуваченому ОСОБА_2, не дивлячись на зауваження суду, викладені в ухвалі від 13.04.2016 року щодо грубого порушення ст.481 КПК України, органом досудового розслідування нова підозра чи зміна раніше пред'явленої повідомлена не була.

Також маються розбіжності та протиріччя щодо викладу фактичних обставин в частині субєкта заподіяння шкоди. Так в обвинувальному акті зазначено щодо виникнення у ОСОБА_2 злочинного умислу на заволодіння майном СГВК «Родіна». За результатами зборів його членів 10.12.2002 р. прийнято рішення про реструктуризацію СГВК «Родіна» шляхом перетворення у ПСП «Родіна», яке створено не було. Разом з тим, резюмуючи інкриміноване ОСОБА_2 службове підроблення та заволодіння чужим майном, слідчий посилається на спричинення збитків СГВК «Родіна-1»

Крім того, суд першої інстанції вказав, що в переліку потерпілих, як засновників СГВК "Родіна-1" зазначено 87 фізичних осіб. Проте, слідчим у обвинувальному акті не викладено та не зазначено виду та розміру завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди кожному потерпілому окремо.

На думку, суду зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення та невідповідність нормам КПК України, що позбавляє суд визначити межі судового розгляду стосовно обвинуваченого з огляду на вимоги п.13 ч.1 ст. 3 та ч.1 ст. 377 КПК України, а також порушує право обвинуваченого на захист.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, зясувавши думку інших учасників судового провадження щодо поданої апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно вимогам, передбаченим п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

У ч.2 ст.291 КПК України визначений перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, в тому числі передбачений п.5 виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України такими обставинами, зокрема, є вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Як вірно зазначив суд першої інстанції в своїй ухвалі, в обвинувальному акті маються розбіжності та протиріччя щодо викладу фактичних обставин в частині субєкта заподіяння шкоди. Так в обвинувальному акті зазначено щодо виникнення у ОСОБА_2 злочинного умислу на заволодіння майном СГВК «Родіна». За результатами зборів його членів 10.12.2002 р. прийнято рішення про реструктуризацію СГВК «Родіна» шляхом перетворення у ПСП «Родіна», яке створено не було. Разом з тим, кваліфікуючи інкриміноване ОСОБА_2 правопорушення як службове підроблення та заволодіння чужим майном, слідчий посилається на спричинення збитків СГВК «Родіна-1» , тоді як з тексту обвинувального акту не вбачається, чи є СГВК «Родіна 1» правонаступником СГВК «Родіна», чи має дана юридична особа права на майно, привласнення якого інкримінується обвинуваченому.

Суд також вірно зазначив, що в переліку потерпілих, як засновників СГВК "Родіна-1" зазначено 87 фізичних осіб. Проте , у обвинувальному акті слідчим не викладено та не зазначено виду та розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди кожному потерпілому окремо.

Судом вірно зазначено, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, який надійшов до суду після повернення прокурору первісного, суттєво відрізняються від фактичних обставин, викладених у первісному обвинувальному акті, однак обвинуваченому ОСОБА_2, не дивлячись на зауваження суду, викладені в ухвалі від 13.04.2016 року органом досудового розслідування нова підозра чи зміна раніше пред'явленої повідомлена не була.

Окрім того, в обвинувальному акті в якості потерпілого вказано ТОВ «Бриз-ЛТД», тоді як фактичних обставин, встановлених прокурором з приводу наявності та розміру майнової шкоди завданої злочином вказаному потерпілому в порушення вимог ст.55 КПК України, не зазначено.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що прокурором не було усунуто недоліки, на які вказував суд в попередній ухвалі від 13.04.2016 року, повертаючи обвинувальний акт по даному кримінальному провадженні.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені не відповідає вимогам ст.291 КПК України і повернув його прокурору для усунення недоліків.

З урахуванням викладеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на наведене апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 405,407, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді