Ухвала суду № 62296372, 27.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1307/16-ц 27.10.2016 27.10.2016 27.10.2016

Провадження №22-ц/784/2328/16

Єдиний унікальний номер 482/1307/16-ц

Категорія 29 Номер провадження 22-ц/784/2328/16

Головуючий першої інстанції: Баранкевич В.О.

Доповідач Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

Головуючого Прокопчук Л.М..

Суддів Козаченко В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.

без участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2016 року, постановлену по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ново одеської РДА та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новоодеської РДА та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Посилалась на те, що з травня 2015 року по квітень 2016 року вона перебувала на обліку в Управлінні у зв'язку з отримання соціальної допомоги як малозабезпечена сім'я. Вважає, що розмір щомісячної соціальної допомоги був розрахований невірно, у зв'язку з чим їй недоплачено 10133,64 грн. Посилаючись на вимоги ст. 22, 1173 ЦК України, просила зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути з державного бюджету на її користь зазначену вище суму (а.с. 7).

Ухвалою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2016 року у відкритті провадження по справі відмовлено (а.с. 3).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, зобов'язати Новоодесський районний суд прийняти її позовну заяву до провадження (а.с. 5).

В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явилась. Про розгляд справи належно повідомлена.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність

та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки вимоги заявлені до Управління соціального захисту населення Новоодеської РДА як до суб'єкта владних повноважень з приводу обчислення та здійснення соціальних виплат, то позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Заявлений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Але з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони є передчасними.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на норми Конституції України, вважає, що розмір соціальної допомоги повинен бути не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вона не згодна з тим розміром, який їй було призначено. Оскільки вона в розмірі, передбаченим Конституцією України, соціальну допомогу не отримувала, їй заподіяна матеріальна шкода, яка підлягає стягненню з державного бюджету (а.с. 1).

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 постанови Пленум Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" за змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року N 2747-IV (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, суди повинні враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції:

понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України;

визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у частині першій статті 17 КАС України;

встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (частина друга статті 17 КАС України);

встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина третя статті 17 КАС України).

Відповідно до п. 27 вказаної постанови суди повинні враховувати, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративними судами, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зазначених положень закону суд не врахував та не з'ясував, чи заявляє позивач разом з вимогами про відшкодування шкоди, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Управління соціального захисту населення Новоодеської РДА з приводу призначених позивачу сум соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї; чи існує судове рішення про визнання дій Управління з приводу обчислення та здійснення соціальних виплат неправомірними.

Таким чином ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Питання про можливість залишення позовної заяви без руху судом не вирішувалось.

До повноважень апеляційного суду не відноситься зобов'язувати суд першої інстанції вчиняти або не вчиняти якісь процесуальні дії по конкретній справі, тому вимоги апеляційної скарги щодо зобов'язати Новоодесський районний суд прийняти її позовну заяву, задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного відповідно до вимог п.1,4 ч.1 ст. 311 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції слід скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2016 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді

.