Рішення № 6229522, 23.07.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" липня 2009 р.Справа № 14/687

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Костриці О.О.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1- приватний підприємець

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до Акціонерного товариства відкритого типу "Крошенський цегельний завод" (м. Житомир)

про стягнення 23 000,00 грн.

Позивачем пред'явлена вимога про стягнення на його користь з відповідача 23000,00 грн. заборгованості.

17.06.2009р. на адресу господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути на його користь з відповідача: 23 000,00 грн. основного боргу, 232,53 грн. 3% річних, 989,00 грн. інфляційних нарахувань,1860,24 грн. пені.

Позивач в засіданні суду заяву про збільшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог суду не надав, свого представника в засідання суду не направив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі) та Акціонерним товариством відкритого типу "Крошенський цегельний завод" (відповідач у справі) договору від 10.02.2009р. (а.с.7), позивач надав відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову позику на загальну суму 23000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №3113 (а.с.8), оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні.

Згідно розділу 4 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався повернути повністю суму позики 13 лютого 2009р., шляхом виплати позивачу грошових коштів у розмірі суми позики, отриманої за даним договором, з каси або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 23000,00грн.

23.03.2009р., позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (а.с.12) щодо сплати останнім заборгованості у розмірі 23000,00 грн. Відповіді позивачем отримано не було.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, без посилань на будь - який нормативний акт чи умови вищеукладеного договору, нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню, яка згідно розрахунку (а.с. 17) складає 1860,24 грн.

Відповідно до ч. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Разом з тим, позивач не довів факту, що договором від 10.02.2009р. було передбачено нарахування відповідачеві суми пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1860,24 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обгрунтованого розрахунку позивача (а.с.17) сума 3% річних складає 232,53 грн., сума інфляційних нарахувань за лютий 2009р. - травень 2009р. становить 989,00грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статей 526 та 527 Цивільного кодексу України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Суд частково задовольняє заяву позивача про збільшення позовних вимог (а.с.17).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 24221,53грн., з яких: 23000,00 грн. основного боргу, 232,53 грн. 3% річних, 989,00 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 1860,24 грн. пені в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525,526,546,625 ЦК України, керуючись ст.ст.49,82,84,85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу "Крошенський цегельний завод", м.Житомир, вул.Танкістів,1, ідентифікаційний код 00290682 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 23000,00 грн. основного боргу, 232,53 грн. 3% річних, 989,00 грн. інфляційних нарахувань, 242,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 109,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1860,24 грн. пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяКостриця О.О.