Рішення № 62293272, 26.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5884/16 Справа № 173/1430/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Трофимова Н. А. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» на заочне рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що відповідно до умов договору №595/2907SFPRРG7 від 23 жовтня 2011 року, який укладено між публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (ПАТ-«Платинум Банк») та ОСОБА_2, остання отримала кредит в розмірі 6.444 грн.80 коп. з процентною ставкою за користування кредитом 0,0001% річних, на строк до 23 жовтня 2013 року.

Вказували, що ПАТ «Платинум Банк», відповідно до договору №20120726-Г від 26 липня 2012 року, відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ ФК «Бізнесфінанс», в свою чергу ТОВ ФК «Бізнесфінанс» 08 жовтня 2012 року уклав договір факторингу з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», який 08 травня 2015 року уклав договір факторингу №1/15-ФКб з ТОВ «Кредекс фінанс», а тому вони набули право вимоги за вказаним кредитним договором.

Зазначали, що за період з 23 жовтня 2011 року по 26 червня 2015 року ОСОБА_2 здійснювала часткове виконання своїх обов'язків за спірним кредитним договором, сплативши за вказаний період 6.785 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушувала умови графіку платежів, чим порушила умови кредитного договору, суму кредиту у повному обсязі не повернула, внаслідок чого у неї станом на 26 червня 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 3.257 грн. 60 коп., яка складається з 2.396 грн.80 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 860 грн.80 коп. - заборгованість з пені, яку вони просили стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Кредекс фінанс» залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 визнала апеляційну скаргу ТОВ «Кредекс фінанс» і не заперечувала проти сплати заборгованості за спірним кредитним договором в розмірі 3.257 грн.60 коп.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до умов договору №595/2907SFPRРG7 від 23 жовтня 2011 року, який укладено між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2, остання отримала кредит в розмірі 6.444 грн.80 коп. з процентною ставкою за користування кредитом 0,0001% річних на строк до 23 жовтня 2013 року (а.с.6-7).

Відповідно до п.2.1 договору, кредит-1 надається банком позичальнику шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами, зазначеними позичальником.

Згідно з п.п.1.1,2.5,2.8 кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також здійснити всі інші платежі; перерахування коштів для погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником в період з 15 по 20 число кожного місяця включно, щомісячно, рівними частинами в сумі 462 грн.

Через неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 26 червня 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 3.257 грн. 60 коп., яка складається з 2.396 грн.80 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 860 грн.80 коп. - заборгованість з пені (а.с.82-86).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів перерахування позичальником - ПАТ «Платинум Банк» кредитних коштів на рахунок, тобто не доведено виникнення у відповідача зобов'язань по кредитному договору (поверненню кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісій), та не надано доказів, які підтверджують, що між первісним кредитором ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «ФК «Бізнесфінанс», а в подальшому між ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» були укладені договори факторингу щодо відступлення права вимоги до відповідача в обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої.

Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання (ст.ст.530,631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №595/2907SFPRРG7.

Договір був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчать їх підписи на кожній сторінці кредитного договору (а.с.5-7).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Положення ст.11 ЦК України визначають, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Нормами ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.27,46 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Предметом доказування у даному спорі є факт набуття ТОВ «Кредекс фінанс» права вимоги за кредитним договором, який було укладено між ПАТ «Платинум-Банк» та ОСОБА_2

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

За способом утворення докази поділяються на первинні (відомості про факти одержують із першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т.п.) і похідні (відомості про факти одержують із джерела, що відтворює інший доказ, - з копії документа).

За відношенням до шуканого факту докази поділяються на прямі (прямо вказують на наявність або відсутність шуканого факту) і непрямі (дозволяють зробити припускаємий висновок про шуканий факт).

Позивачем до апеляційної скаргу були надані належні та допустимі докази, якими підтверджується, що ПАТ «Платинум Банк», відповідно до договору №20120726-Г від 26 липня 2012 року, відступило право вимоги за спірним кредитним договором ТОВ ФК «Бізнесфінанс» (а.с.65-70), ТОВ ФК «Бізнесфінанс» 08 жовтня 2012 року уклав договір факторингу №2 з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.56-64), а 08 травня 2015 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклала договір факторингу №1/15-ФКб з ТОВ «Кредекс фінанс» (а.с.47-55).

За змістом ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг) розглядаються як кредитна операція.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою (підпункт 11 пункту 1 статті 4 Закону).

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином позичальник має право виконувати кредитні зобов'язання як первісному кредитору, так і новому кредитору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 сплатила 6.785 грн., з яких 3.965 грн. на користь ПАТ «Платинум банк», 2.820 грн. на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.83-84).

Отримавши кредитні грошові кошти ОСОБА_2 станом на 26 червня 2015 року (в межах позовних вимог) належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати відсотків, ухилилася від повного погашення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування заочного рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Кредекс фінанс».

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс фінанс» необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 511 грн.56 коп.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» задовольнити.

Заочне рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» заборгованість за кредитним договором №595/2907SFPRРG7 від 23 жовтня 2011 року, виниклу станом на 26 червня 2015 року, у загальному розмірі 3.257 грн.60 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 2.396 грн.80 коп. та заборгованості з пені у сумі 860 грн.80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» судові витрати в розмірі 511 грн.56 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Петешенкова М.Ю.