Постанова № 62292075, 25.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 5015/3177/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 07.06.2016 у справі № 5015/3177/12 господарського суду Львівської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект ЛТД" допублічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" простягнення заборгованості в сумі 1 487 577, 20 грн.,представники сторін у судове засідання не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні № 35634737 та у зведеному виконавчому провадженні № 37450744 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 19.09.2012 у зазначеній справі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.06.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016, у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.2012 у даній справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект ЛТД" до публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів " задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 018 200, 00 грн. основного боргу, 78 185, 12 грн. пені, 4 398, 94 грн. інфляційних втрат та 22 015, 68 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Львівської області 19.09.2012 видано наказ.

Відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області 12.12.2012 відкрито виконавче провадження ВП № 35634737 з примусового виконання наказу № 5015/3177/12, виданого господарським судом Львівської області 19.09.2012.

Згідно з постановою Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області від 06.02.2013 виконавче провадження № 35634737 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 37450744.

В подальшому 22.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтокомплект ЛТД" (первісним кредитором) та ОСОБА_4 (новим кредитором) укладено договір про відступлення прав вимоги № 22/04/15, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги у зобов'язаннях, визначених п. 1.2. даного договору, а новий кредитор приймає право вимоги та сплачує винагороду на умовах, визначених у договорі.

Згідно з п. 1.2. договору загальна заборгованість боржника (публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів") за основним зобов'язанням станом на дату укладення договору становить 1 522 137, 75 грн., що складається з: 1 018 200, 00 грн. основного боргу, 78 185, 12 грн. пені, 4 398, 94 грн. інфляційних втрат, 22 015, 68 грн. судового збору, що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.2012 у справі № 5015/3177/12; 360 600, 00 грн. основного боргу, 27 301, 86 грн. пені, 3 606, 00 грн. інфляційних втрат та 7 803, 15 грн. судового збору, що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2012 у справі № 5015/3176/12.

Посилаючись на зазначений договір ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № 35634737 та у зведеному виконавчому провадженні № 37450744 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 19.09.2012, виданого на виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2012 у справі № 5015/3177/21.

Відмовляючи у задоволенні заяви місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявник (ОСОБА_4.) не є фізичною особою-підприємцем, а тому заява громадянина (фізичної особи) не може бути задоволена, оскільки у протилежному випадку виникне ситуація, коли стягувачем у виконавчому провадженні і, відповідно, позивачем у судовому процесі стане фізична особа, яка не є підприємцем, що суперечитиме приписам ст.ст. 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Разом з тим, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, абз. 1 ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014 № 3-56гс14).

Таким чином, саме по собі укладання договору уступки права вимоги сторони (кредитора) у справі на стадії виконавчого провадження фактично є зміною стягувача на стадії виконання судового рішення шляхом укладення цивільно-правової угоди, що чинним законодавством не передбачено, з огляду на що можна дійти висновку, що укладання такого договору повинно відбуватись з урахуванням положень ст. 25 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження".

Так, ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

У свою чергу, ч.ч. 1, 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Випадками, коли фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, може бути стороною у господарських справах, є зокрема, справи у корпоративних спорах та про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в разі заміни сторони на її правонаступника, у даному випадку, у останнього виникають права та обов'язки сторони, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, що є неможливим з огляду на суб'єктний склад, оскільки стороною у господарському процесі не може бути фізична особа (крім справ з корпоративних спорів і справі про банкрутство).

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_4 про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Кондратова І.Д. Стратієнко Л.В.